Відмінності між версіями «Акомодація (фонетика)»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''[[Акомодація]] у фонетиці''' — різновид комбінаторної зміни звуків різних категорій (голосних і приголосних), що виявляється в частковому пристосуванні артикуляції сусідніх звуків | + | '''[[Акомодація]] у фонетиці''' — різновид комбінаторної зміни звуків різних категорій (голосних і приголосних), що виявляється в частковому пристосуванні артикуляції сусідніх звуків. |
| − | Найсуттєвіших комбінаторних змін зазнають голосні в результаті акомодації до м’яких приголосних: відбувається переміщення тіла язика вперед і вгору, а залежно від позиції щодо м’якого приголосного на початку, в кінці або з обох боків голосного з’являється і-подібний елемент. Акомодація приголосних до голосних в українській, як і в інших слов’янських мовах, виявляється в тому, що всі тверді фонеми, які не вступають в кореляцію за м’якістю, палаталізуються перед звуком (і | + | Акомодація буває [[консонант]]ною (акомодація під впливом приголосних звуків) та вокалічною (акомодація під впливом голосних звуків). Вважають, що вплив голосних і приголосних різний: голосні модифікуються лише на ділянці приєднання до приголосного, а приголосні можуть змінювати свою якість на всіх етапах вимовляння. Різновидами акомодації є [[назалізація]], [[лабіалізація]], [[Велярний звук|веляризація]], [[Палаталізація|палаталізація]]. |
| + | |||
| + | Найсуттєвіших комбінаторних змін зазнають голосні в результаті акомодації до м’яких приголосних: відбувається переміщення тіла язика вперед і вгору, а залежно від позиції щодо м’якого приголосного на початку, в кінці або з обох боків голосного з’являється і-подібний елемент. Акомодація приголосних до голосних в українській, як і в інших слов’янських мовах, виявляється в тому, що всі тверді [[Фонема|фонеми]], які не вступають в [[Кореляція (філологія)|кореляцію]] за м’якістю, палаталізуються перед звуком (і). Перед лабіалізованими голосними (о), (у) приголосні огублюються. На акомодації приголосних голосними ґрунтувався перехід (ґ), (к), (х) у (ж), (ч), (ш) і (з), (ц), (с) (перша, друга і третя палаталізації) перед голосними переднього ряду в [[Праслов’янська мова|праслов’янській мові]], а на акомодації голосних приголосними — перехід (е) в (о) після стверділих шиплячих у давньоукраїнській мові. Розрізняють акомодацію прогресивну, коли на [[Екскурсія|екскурсії]] (початку артикуляції) наступного звука позначається вплив [[Рекурсія|рекурсії]] (кінцевої фази артикуляції) попереднього звука, та регресивну — рекурсія попереднього звука пристосовується до екскурсії наступного. | ||
== Література == | == Література == | ||
| − | + | # Сучасна українська літературна мова : фонетика / За заг. ред. акад. АН УРСР І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1969. 435 с. | |
| − | # Сучасна українська літературна мова : фонетика / За заг. ред. акад. АН УРСР І. К. Білодіда. Київ : | + | # Тоцька Н. І. Сучасна українська мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Київ : Вища школа, 1995. 151 с. |
| − | # Тоцька Н. І. Сучасна українська мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Київ : Вища школа, 1995. 151 с. | + | # Плющ Н. та ін. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Київ : Вища школа, 2002. 439 с. |
| − | # Плющ Н. та ін. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Київ : Вища | + | # Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків : Акта, 2002. 1066 с. |
| − | # Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків : Акта, 2002. 1066 с. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Вербич Н. С.|Н. С. Вербич]] | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] |
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Філологічні науки]] | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
Поточна версія на 18:39, 5 березня 2023
Акомодація у фонетиці — різновид комбінаторної зміни звуків різних категорій (голосних і приголосних), що виявляється в частковому пристосуванні артикуляції сусідніх звуків.
Акомодація буває консонантною (акомодація під впливом приголосних звуків) та вокалічною (акомодація під впливом голосних звуків). Вважають, що вплив голосних і приголосних різний: голосні модифікуються лише на ділянці приєднання до приголосного, а приголосні можуть змінювати свою якість на всіх етапах вимовляння. Різновидами акомодації є назалізація, лабіалізація, веляризація, палаталізація.
Найсуттєвіших комбінаторних змін зазнають голосні в результаті акомодації до м’яких приголосних: відбувається переміщення тіла язика вперед і вгору, а залежно від позиції щодо м’якого приголосного на початку, в кінці або з обох боків голосного з’являється і-подібний елемент. Акомодація приголосних до голосних в українській, як і в інших слов’янських мовах, виявляється в тому, що всі тверді фонеми, які не вступають в кореляцію за м’якістю, палаталізуються перед звуком (і). Перед лабіалізованими голосними (о), (у) приголосні огублюються. На акомодації приголосних голосними ґрунтувався перехід (ґ), (к), (х) у (ж), (ч), (ш) і (з), (ц), (с) (перша, друга і третя палаталізації) перед голосними переднього ряду в праслов’янській мові, а на акомодації голосних приголосними — перехід (е) в (о) після стверділих шиплячих у давньоукраїнській мові. Розрізняють акомодацію прогресивну, коли на екскурсії (початку артикуляції) наступного звука позначається вплив рекурсії (кінцевої фази артикуляції) попереднього звука, та регресивну — рекурсія попереднього звука пристосовується до екскурсії наступного.
Література
- Сучасна українська літературна мова : фонетика / За заг. ред. акад. АН УРСР І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1969. 435 с.
- Тоцька Н. І. Сучасна українська мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Київ : Вища школа, 1995. 151 с.
- Плющ Н. та ін. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
- Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків : Акта, 2002. 1066 с.
