Відмінності між версіями «Автобіографія»

Поточна версія на 13:15, 10 листопада 2023

Картина Філіппа де Шампань "Аврелій Августин пише «Сповідь»", 17 ст.

Автобіогра́фія (від авто... і біографія) — багатозначний термін:

1) Документ, у якому особа, що складає його, описує своє життя та діяльність у хронологічній послідовності. Автобіографію подають, влаштовуючись на роботу, при вступі на навчання тощо, і вона зберігається в особовій справі. Автобіографію пишуть від руки. Форма викладу — від першої особи.

Реквізити автобіографії:

назва документа (Автобіографія);
основний текст;
дата;
підпис, ініціали та прізвище особи, яка написала автобіографію.

Основні складники тексту автобіографії:

число, місяць, рік і місце народження;
відомості про навчання, трудову діяльність, громадську роботу;
інформація про батьків, склад родини; домашня адреса.

Залежно від призначення, розрізняють: автобіографію-розповідь (укладається в довільній формі) та автобіографію-документ (точно повідомляє основні факти).

2) Літературний жанр, у творах якого головним героєм є сам автор. Автобіографія — основа автобіографістики. Цей масив літератури, крім автобіографії, охоплює мемуари (спогади), щоденники, листування, а також автобіографічні художні твори. Текст літературної автобіографії спирається на факти життя автора.

В українській літературі традицію написання автобіографій започаткувало «Повчання» Володимира Мономаха.

Жанр автобіографії активно розвивався в 19 ст. — твори Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича, С. Русової, І. Франка та ін.

У 20 ст. переважали художні форми автобіографії: «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Розповіді про неспокій» Ю. Смолича.

На межі 20–21 ст. в автобіографічних творах висвітлювалися раніше табуйовані імена і теми: «Homo feriens» І. Жиленко, «Я - мене - мені... (і довкруги)» Ю. Шевельова (Шереха) та ін.

Література

Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи. Монографія. Луганськ. 2001. 246 с.
Літературознавчий словник-довідник. Київ : Академія, 2007. 752 с.
Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ : Арій, 2010. 576 с.
Дига Н. В. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. 2013. № 9. С. 24–26.
Любовець Н. І. Мемуарій Української революції (1917 – 1921 рр.): автори та жанри // Українська біографістика : зб. наук. пр.. Київ. 2017. Вип. 15. C. 260-286.

Автор ВУЕ

В. В. Патик

Покликання на цю статтю: Патик В. В. Автобіографія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Автобіографія (дата звернення: 28.05.2024).

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+[[File:Saint_Augustine_by_Philippe_de_Champaigne.jpg|міні|праворуч|300пкс|Картина Філіппа де Шампань "Аврелій Августин пише «Сповідь»", 17 ст.]]
+[[File:Автобіографія.mp3|міні|праворуч|320пкс|]]
+'''Автобіогра́фія''' (від [[Авто...|авто...]] і [[біографія]]) — багатозначний термін:
-Автобіогра́фія (від авто... і біографія) — 1) Документ, у якому особа, що складає його, описує своє життя та діяльність у хронологічній послідовності. Автобіографію подають, влаштовуючись на роботу, при вступі на навчання тощо, і вона зберігається в особовій справі. Автобіографію пишуть від руки. Форма викладу — від першої особи.
+'''1)''' Документ, у якому особа, що складає його, описує своє життя та діяльність у хронологічній послідовності. Автобіографію подають, влаштовуючись на роботу, при вступі на навчання тощо, і вона зберігається в особовій справі. Автобіографію пишуть від руки. Форма викладу&nbsp;— від першої особи.
-Реквізити автобіографії: назва документа (Автобіографія); основний текст; дата; підпис, ініціали та прізвище особи, яка написала автобіографію. Основні складові тексту автобіографії: число, місяць, рік і місце народження; відомості про навчання, трудову діяльність, громадську роботу; інформація про батьків, склад родини; домашня адреса. Залежно від призначення, автобіографія: автобіографія-розповідь (укладається в довільній формі) та автобіографія-документ (точно викладаються основні факти).
+Реквізити автобіографії:
+*назва документа (Автобіографія);
+*основний текст;
+*дата;
+*підпис, ініціали та прізвище особи, яка написала автобіографію.
-) Літературний жанр, у творах якого головним героєм є сам автор. Автобіографія — основа автобіографістики. Цей масив літератури, крім автобіографії, охоплює мемуари (спогади), щоденники, листування, а також автобіографічні художні твори. Особливістю літературної автобіографії є опертя тексту на факти життя автора. В українській літературі автобіографія започатковується «Повчанням» Володимира Мономаха; жанр автобіографії активно розвивався в 19 ст. — твори Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича, С. Русової, І. Франка та ін.
+Основні складники тексту автобіографії:
+*число, місяць, рік і місце народження;
+*відомості про навчання, трудову діяльність, громадську роботу;
+*інформація про батьків, склад родини; домашня адреса.
-== Література ==
+Залежно від призначення, розрізняють: автобіографію-розповідь (укладається в довільній формі) та автобіографію-документ (точно повідомляє основні факти).
+'''2)''' Літературний жанр, у творах якого головним героєм є сам автор. Автобіографія&nbsp;— основа автобіографістики. Цей масив літератури, крім автобіографії, охоплює мемуари (спогади), щоденники, листування, а також автобіографічні художні твори. Текст літературної автобіографії спирається на факти життя автора.
+В українській літературі традицію написання автобіографій започаткувало «Повчання» Володимира Мономаха.
+Жанр автобіографії активно розвивався в 19 ст. — твори Т.&nbsp;Шевченка, П.&nbsp;Куліша, М.&nbsp;Костомарова, М.&nbsp;Драгоманова, В.&nbsp;Антоновича, С.&nbsp;Русової, І.&nbsp;Франка та ін.
-Літературознавчий словник-довідник. Київ, 2007.
+У 20 ст. переважали художні форми автобіографії: «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Розповіді про неспокій» Ю. Смолича.
-Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ, 2010.
+На межі 20–21 ст. в автобіографічних творах висвітлювалися раніше табуйовані імена і теми: «Homo feriens» І. Жиленко, «Я - мене - мені... (і довкруги)» Ю. Шевельова (Шереха) та ін.
-Дига Н. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. № 9. 2013.
+== Література ==
+# Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи. Монографія. Луганськ. 2001. 246 с.
+# Літературознавчий словник-довідник. Київ : Академія, 2007. 752 с.
+# Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ : Арій, 2010. 576 с.
+# Дига Н. В. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. 2013. № 9. С. 24–26.
+# Любовець Н. І. Мемуарій Української революції (1917 – 1921 рр.): автори та жанри // Українська біографістика : зб. наук. пр.. Київ. 2017. Вип. 15. C. 260-286.
 == Автор ВУЕ ==
-* В. В. Патик
+[[Автор_ВУЕ::Патик В. В.|В. В. Патик]]
-{{Без категорій}}
 [[Категорія:Поняття]]
-[[Категорія:е-ВУЕ]]
+[[Категорія:Е-ВУЕ]]
 [[Категорія:ВУЕ]]
+[[Категорія:Цивілізація]]
 [[Категорія:Соціальні комунікації]]
+[[Категорія:Прикладні соціально-комунікаційні технології]]
+[[Категорія:Документознавство, архівознавство]]
+[[Категорія:Філологічні науки]]
+[[Категорія:Теорія літератури]]
+[[Категорія:Теорія жанрів і стилів]]
+[[Категорія:Літературні роди, види, жанри]]
+[[Категорія:Багатозначний термін]]
+{{Цитування}}