Відмінності між версіями «Акцентологія»
| (Не показані 10 проміжних версій 3 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[File:Акцентологія Р Ф Брандт .jpg|міні|праворуч|300px| | + | [[File:Акцентологія Р Ф Брандт .jpg|міні|праворуч|300px|Р. Ф. Брандт — автор терміну [[Акцентологія|акцентологія]]]] |
| − | Акцентоло́гія (від | + | '''Акцентоло́гія''' (від {{lang-la|accentus}} — наголос і {{lang-el|λόγος}} — слово, вчення) — галузь фонетики, що вивчає просодичні засоби мови, зокрема, систему [[наголос]]у, залежність її від ознак фонологічних та морфологічних підсистем, історичні закономірності системи наголосу, її функціональні властивості. Головними завданнями акцентології є встановлення типів наголосу за різними параметрами, співвідношення просодичних характеристик наголошених і ненаголошених складів, типу просодичного контуру слів; дослідження залежності наголосу від типу морфем і морфологічних класів, словозміни (акцентних парадигм) і словотворення. Акцентологію вважають одним із розділів [[просодеміка|просодеміки]] поряд із тонологією, яка вивчає специфіку тону мовлення. Типами акцентології є описова, діахронічна (історична) і контрастивна. Перші дослідження наголосу й тону (свари) є ще в давньоіндійських граматиках (8–6 ст. до н. е.). Термін акцентологія увів російський лінгвіст Р. Брандт (книга «Нарис слов’янської акцентології» («Начертание славянской акцентологии»; 1880). Перші фундаментальні акцентуаційні дослідження на матеріалі різних мов здійснено в 19 ст. ([[Востоков, Олександр Христофорович|О. Востоков]], [[Потебня, Олександр Опанасович|О. Потебня]], [[Сосcюр, Фердинан де|Ф. де Соссюр]], [[Бодуен де Куртене, Ян Неціслав|І. Бодуен де Куртене]], [[Меє, Антуан|А. Меє]] та ін.). |
== Література == | == Література == | ||
| − | + | # Liberman A. Germanic Accentology. Minneapolis, 1982. | |
| − | Liberman A. Germanic Accentology. Minneapolis, 1982. | + | # Скляренко В. Г. Нариси з історичної акцентології української мови. Київ, 1983. |
| − | + | # Дыбо В. А. и др. Основы славянской акцентологии. Москва, 1990. | |
| − | Скляренко В. Г. Нариси з історичної акцентології української мови. Київ, 1983. | + | # Скляренко В. Г. Праслов’янська акцентологія. Київ, 1998. |
| − | |||
| − | Дыбо В. А. и др. Основы славянской акцентологии. Москва, 1990. | ||
| − | |||
| − | Скляренко В. Г. Праслов’янська акцентологія. Київ, 1998. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
| + | * [[Автор_ВУЕ::Селіванова О. О.|О. О. Селіванова]] | ||
| − | + | ||
| − | |||
| − | |||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
[[Категорія:е-ВУЕ]] | [[Категорія:е-ВУЕ]] | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
Поточна версія на 16:29, 5 березня 2024
Акцентоло́гія (від лат. accentus — наголос і грец. λόγος — слово, вчення) — галузь фонетики, що вивчає просодичні засоби мови, зокрема, систему наголосу, залежність її від ознак фонологічних та морфологічних підсистем, історичні закономірності системи наголосу, її функціональні властивості. Головними завданнями акцентології є встановлення типів наголосу за різними параметрами, співвідношення просодичних характеристик наголошених і ненаголошених складів, типу просодичного контуру слів; дослідження залежності наголосу від типу морфем і морфологічних класів, словозміни (акцентних парадигм) і словотворення. Акцентологію вважають одним із розділів просодеміки поряд із тонологією, яка вивчає специфіку тону мовлення. Типами акцентології є описова, діахронічна (історична) і контрастивна. Перші дослідження наголосу й тону (свари) є ще в давньоіндійських граматиках (8–6 ст. до н. е.). Термін акцентологія увів російський лінгвіст Р. Брандт (книга «Нарис слов’янської акцентології» («Начертание славянской акцентологии»; 1880). Перші фундаментальні акцентуаційні дослідження на матеріалі різних мов здійснено в 19 ст. (О. Востоков, О. Потебня, Ф. де Соссюр, І. Бодуен де Куртене, А. Меє та ін.).
Література
- Liberman A. Germanic Accentology. Minneapolis, 1982.
- Скляренко В. Г. Нариси з історичної акцентології української мови. Київ, 1983.
- Дыбо В. А. и др. Основы славянской акцентологии. Москва, 1990.
- Скляренко В. Г. Праслов’янська акцентологія. Київ, 1998.
