Відмінності між версіями «Акція протесту»

м (редагування рубрик)
м (Заміна тексту — „[[Автор ВУЕ::“ на „[[Автор_ВУЕ::“)
 
(Не показані 14 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:Євромайдан2276.JPG|міні|праворуч|300пкс|<center>Євромайдан. Протестна акція в Україні 29 січня 2014, панорама на вул. Грушевського, м. Київ</center>]]
 +
'''А́кція проте́сту''' — дія, пов’язана з неприйняттям певної ситуації, заява про незгоду з певними діями, позицією, рішенням; заперечення, відмова від здійснення певної дії.
  
 +
Акція протесту тісно пов’язана з конфліктом, протистоянням позицій, ідей, підходів і зазвичай виникає після того, як супротивні сторони використали всі можливості мирного врегулювання ситуації.
  
−
Акція проте́сту — дія, пов’язана з неприйняттям певної ситуації, заява про незгоду з певними діями або позицією, тим чи ін. рішенням, заперечення, відмова від здійснення тієї чи іншої дії.
+
Акція протесту полягає у певних діях однієї зі сторін конфлікту, висловленні нею поглядів, позиції, що суперечать інтересам другої сторони конфлікту. У деяких випадках акція протесту може перерости у революційний акт, [[Переворот державний|державний переворот]], криваве зіткнення з армією, поліцією.
  
−
==Характеристика ==
+
Акції протесту різноманітні; їх розрізняють за кількома критеріями:
−
Акція протесту тісно пов’язана з конфліктом, протистоянням позицій, ідей, підходів і виникає після того, як сторони, що перебувають у конфлікті, використали всі можливості мирного врегулювання ситуації. А. п. полягає у певних діях однієї зі сторін конфлікту, висловленні своїх поглядів, позиції, основою якої є інтереси, що суперечать інтересам іншої сторони конфлікту. У деяких випадках акція протесту може перерости у революційний акт, політичний переворот, криваве зіткнення з армією, поліцією.
 
  
−
==Різновиди ==
+
За формою проведення:
−
За формою проведення може бути мирною (мітинг, хода, страйк, припинення роботи на деякий час, зрив голосування чи відмова від нього, пікетування установ), мирною з ризиком для життя (голодування, самоспалення) та насильницькою (бунт, заколот). За змістом — конструктивною (учасниками акції протесту висувається інший варіант розв’язання проблеми, альтернативна програма) чи деструктивною (всі запропоновані учасниками акції протесту варіанти спрямовані на дестабілізацію ситуації). За масштабністю проведення та участі в ній громадян — одноособовою (проводить одна особа), груповою (бере участь група людей); локальною (охоплює один чи кілька населених пунктів), регіональною (охоплює певний регіон), загальнодержавною (проводиться на більшості території країни). Демократичне суспільство має бути готовим до акцій протесту з боку опозиції або громадян. Пошук шляхів до згоди у таких ситуаціях, прагнення компромісу та консенсусу є одним з основних принципів функціонування демократичної держави.
+
* мирні (мітинг, хода, страйк, припинення роботи на деякий час, зрив голосування чи відмова від нього, пікетування установ);
 +
* мирні з ризиком для життя (голодування, самоспалення);
 +
* насильницькі (бунт, заколот).
  
−
==Література ==
+
За змістом:
−
Sharp G. The Politics of Nonviolent Action. — Boston, Porter Sargent, 1973; Marsh A. Protest and political consciousness. — London: Sage, 1977. — 375 p.;
+
* конструктивні (учасники акції протесту висувають інший варіант розв’язання проблеми, альтернативну програму);
−
Tilly Ch. From Mobilization to Revolution. — Reading (Mass.): Addison-Wesley Publishing Co., 1978. — 351 p.;  
+
* деструктивні (всі варіанти, запропоновані учасниками акції протесту, спрямовані на дестабілізацію ситуації).
−
Агитон К. Альтернативный глобализм. Новые мировые движения протеста. — М.: Гилея, 2004. — 208 с.;
 
−
Шарп Дж. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Пер. з англ. — Львів: Сполом, 2004. — 83 с.;
 
−
Гарр Р. Т. Почему люди бунтуют. — СПб.: Питер, 2005. — 461 с.;
 
−
Ченовет Е., Стефан М. Дж. Чому ненасильницький спротив ефективний. Стратегічна логіка громадянського конфлікту /Переклад С. Гіріка. — К.: Видавництво «Кліо», 2014. — 204 с.
 
  
−
== Автор ВУЕ ==
+
За масштабністю проведення та участі в ній громадян:
−
* М. І. Пірен
+
* одноособові (проводить одна особа);
 +
* групові (бере участь група людей);
 +
* локальні (охоплює один чи кілька населених пунктів);
 +
* регіональні (охоплює певний регіон);
 +
* загальнодержавні (проводиться на більшості території країни).
  
 +
Демократичне суспільство повинно бути готовим до акцій протесту з боку [[Опозиція|опозиції]] або громадян. Пошук шляхів до згоди у таких ситуаціях, прагнення компромісу та консенсусу є одним із основних принципів функціонування демократичної держави.
 +
 +
== Література ==
 +
#Sharp G. The Politics of Nonviolent Action : in 3 vol. Boston : Porter Sargent, 1973.
 +
#Marsh A. Protest and political consciousness. London : Sage, 1977. 375 p.
 +
#Tilly Ch. From Mobilization to Revolution. Reading (Mass.) : Addison-Wesley Publishing Co., 1978. 351 p.
 +
#Агитон К. Альтернативный глобализм. Новые мировые движения протеста. Москва, 2004. 208 с.
 +
#Шарп Дж. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Пер. з англ. Львів : Сполом, 2004. 83 с.
 +
#Гарр Р. Т. Почему люди бунтуют. Санкт-Петербург : Питер, 2005. 461 с.
 +
#Ченовет Е., Стефан М. Дж. Чому ненасильницький спротив ефективний. Стратегічна логіка громадянського конфлікту / Пер. С. Гіріка. Київ : Кліо, 2014. 204 с.
 +
#Купцова І. І. Політико-правові засади права на протест // Актуальні проблеми політики. 2014. Вип. 53. С. 73–80.
 +
#Хома Н. М. Політичний гепенінг як акціоністська форма протесту // Панорама політологічних студій. 2015. Вип. 13. С. 7–12.
 +
#Хома Н. М. Політичний перформанс як акціоністська форма протесту // Політикус. 2015. Вип. 2. С. 79–83.
 +
 +
== Автор ВУЕ==
 +
[[Автор_ВУЕ:: Пірен М. І.| М. І. Пірен]]
 +
 +
[[Категорія:Поняття]]
 
[[Категорія:е-ВУЕ]]
 
[[Категорія:е-ВУЕ]]
 
[[Категорія:ВУЕ]]
 
[[Категорія:ВУЕ]]
 +
{{Цитування}}
 +
[[Категорія:ВУЕ_Т2]]
 +
[[Категорія:Цивілізація]]
 +
[[Категорія:Політичні науки]]
 +
[[Категорія:Політичні інститути та процеси]]
 +
[[Категорія:Політичні процеси]]

Поточна версія на 14:29, 14 лютого 2020

Євромайдан. Протестна акція в Україні 29 січня 2014, панорама на вул. Грушевського, м. Київ

А́кція проте́сту — дія, пов’язана з неприйняттям певної ситуації, заява про незгоду з певними діями, позицією, рішенням; заперечення, відмова від здійснення певної дії.

Акція протесту тісно пов’язана з конфліктом, протистоянням позицій, ідей, підходів і зазвичай виникає після того, як супротивні сторони використали всі можливості мирного врегулювання ситуації.

Акція протесту полягає у певних діях однієї зі сторін конфлікту, висловленні нею поглядів, позиції, що суперечать інтересам другої сторони конфлікту. У деяких випадках акція протесту може перерости у революційний акт, державний переворот, криваве зіткнення з армією, поліцією.

Акції протесту різноманітні; їх розрізняють за кількома критеріями:

За формою проведення:

  • мирні (мітинг, хода, страйк, припинення роботи на деякий час, зрив голосування чи відмова від нього, пікетування установ);
  • мирні з ризиком для життя (голодування, самоспалення);
  • насильницькі (бунт, заколот).

За змістом:

  • конструктивні (учасники акції протесту висувають інший варіант розв’язання проблеми, альтернативну програму);
  • деструктивні (всі варіанти, запропоновані учасниками акції протесту, спрямовані на дестабілізацію ситуації).

За масштабністю проведення та участі в ній громадян:

  • одноособові (проводить одна особа);
  • групові (бере участь група людей);
  • локальні (охоплює один чи кілька населених пунктів);
  • регіональні (охоплює певний регіон);
  • загальнодержавні (проводиться на більшості території країни).

Демократичне суспільство повинно бути готовим до акцій протесту з боку опозиції або громадян. Пошук шляхів до згоди у таких ситуаціях, прагнення компромісу та консенсусу є одним із основних принципів функціонування демократичної держави.

Література

  1. Sharp G. The Politics of Nonviolent Action : in 3 vol. Boston : Porter Sargent, 1973.
  2. Marsh A. Protest and political consciousness. London : Sage, 1977. 375 p.
  3. Tilly Ch. From Mobilization to Revolution. Reading (Mass.) : Addison-Wesley Publishing Co., 1978. 351 p.
  4. Агитон К. Альтернативный глобализм. Новые мировые движения протеста. Москва, 2004. 208 с.
  5. Шарп Дж. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Пер. з англ. Львів : Сполом, 2004. 83 с.
  6. Гарр Р. Т. Почему люди бунтуют. Санкт-Петербург : Питер, 2005. 461 с.
  7. Ченовет Е., Стефан М. Дж. Чому ненасильницький спротив ефективний. Стратегічна логіка громадянського конфлікту / Пер. С. Гіріка. Київ : Кліо, 2014. 204 с.
  8. Купцова І. І. Політико-правові засади права на протест // Актуальні проблеми політики. 2014. Вип. 53. С. 73–80.
  9. Хома Н. М. Політичний гепенінг як акціоністська форма протесту // Панорама політологічних студій. 2015. Вип. 13. С. 7–12.
  10. Хома Н. М. Політичний перформанс як акціоністська форма протесту // Політикус. 2015. Вип. 2. С. 79–83.

Автор ВУЕ

М. І. Пірен

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Пірен М. І. Акція протесту // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акція протесту (дата звернення: 29.05.2024).

Отримано з http://vue.gov.ua/index.php?title=Акція_протесту&oldid=222006
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶