Відмінності між версіями «Адаптація лінгвокультурна»
м (Імпортовано 1 версія) |
м (Заміна тексту — «thumb|right|300px» на «right|300px») |
||
| (Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:Adaptatsiya_linhvokulturna.mp3|right|300px|<center>Адаптація лінгвокультурна</center>]] | |
'''Адапта́ція лінгвокульту́рна''' — багатозначний термін: | '''Адапта́ція лінгвокульту́рна''' — багатозначний термін: | ||
| − | '''1)''' В етнолінгвістиці — система опанування іноземної мови в умовах відповідного інокультурного середовища, в безпосередньому контакті з носіями мови; процес і результат пристосування реципієнта до мовних патернів приймаючої культури, що відбувається інтегровано з освоєнням її цінностей, норм, зразків поведінки тощо. Адаптація лінгвокультурна — невід’ємний, часто вирішальний чинник [[Адаптація культурна|адаптації культурної]]. | + | '''1)''' В етнолінгвістиці — система опанування іноземної мови в умовах відповідного інокультурного середовища, в безпосередньому контакті з носіями мови; процес і результат пристосування реципієнта до мовних патернів приймаючої культури, що відбувається інтегровано з освоєнням її цінностей, норм, зразків поведінки тощо. Адаптація лінгвокультурна — невід’ємний, часто вирішальний чинник [[Адаптація культурна|адаптації культурної]]. |
| − | Адаптація лінгвокультурна допомагає подолати психологічні, мовні бар’єри в іншомовному середовищі, активізує мовні уміння. Вивчати іноземну мову в середовищі її функціонування найперспективніше за інтегративною моделлю, яка охоплює адаптацію кліматичну, фізіологічну, побутову, соціокультурну тощо. Такий підхід передбачає засвоєння мови в єдності з концептами культури. Згідно з [[Гумбольдт, Вільгельм фон|В. фон Гумбольдтом]], кожна мова описує навколо народу, якому вона належить, коло, звідки людина може вийти, тільки потрапивши в коло іншої мови. Перехід між цими колами здійснюється через лінгвокультурну адаптацію. | + | Адаптація лінгвокультурна допомагає подолати психологічні, мовні бар’єри в іншомовному середовищі, активізує мовні уміння. Вивчати іноземну мову в середовищі її функціонування найперспективніше за інтегративною моделлю, яка охоплює адаптацію кліматичну, фізіологічну, побутову, соціокультурну тощо. Такий підхід передбачає засвоєння мови в єдності з концептами культури. Згідно з [[Гумбольдт, Вільгельм фон|В. фон Гумбольдтом]], кожна мова описує навколо народу, якому вона належить, коло, звідки людина може вийти, тільки потрапивши в коло іншої мови. Перехід між цими колами здійснюється через лінгвокультурну адаптацію. |
| − | За [[Гіпотеза|гіпотезою]] лінгвістичної відносності | + | За [[Гіпотеза|гіпотезою]] лінгвістичної відносності [[Сепір]]а — [[Ворф]]а (розроблена 1930), мова визначає мислення та спосіб пізнання дійсності; світобачення формується через матрицю рідної мови, тож відмінності між культурами зумовлені мовними відмінностями. |
Адаптація лінгвокультурна відбувається на трьох рівнях: | Адаптація лінгвокультурна відбувається на трьох рівнях: | ||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
== Література == | == Література == | ||
| − | |||
#Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Пер. с англ.; под. ред. и предисл. А. Е. Кибрика. Москва, 1993. | #Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Пер. с англ.; под. ред. и предисл. А. Е. Кибрика. Москва, 1993. | ||
#Психология адаптации и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы / Отв. ред. Л. Г. Дикая, А. Л. Журавлев. Москва, 2007. | #Психология адаптации и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы / Отв. ред. Л. Г. Дикая, А. Л. Журавлев. Москва, 2007. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
| − | |||
* [[Автор_ВУЕ::Оборська С. В.|С. В. Оборська]] | * [[Автор_ВУЕ::Оборська С. В.|С. В. Оборська]] | ||
| − | + | {{Цитування}} | |
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| Рядок 45: | Рядок 43: | ||
[[Категорія:Філологічні науки]] | [[Категорія:Філологічні науки]] | ||
[[Категорія:Багатозначний_термін]] | [[Категорія:Багатозначний_термін]] | ||
| + | [[Категорія:Озвучено]] | ||
Поточна версія на 19:08, 9 червня 2021
Адапта́ція лінгвокульту́рна — багатозначний термін:
1) В етнолінгвістиці — система опанування іноземної мови в умовах відповідного інокультурного середовища, в безпосередньому контакті з носіями мови; процес і результат пристосування реципієнта до мовних патернів приймаючої культури, що відбувається інтегровано з освоєнням її цінностей, норм, зразків поведінки тощо. Адаптація лінгвокультурна — невід’ємний, часто вирішальний чинник адаптації культурної.
Адаптація лінгвокультурна допомагає подолати психологічні, мовні бар’єри в іншомовному середовищі, активізує мовні уміння. Вивчати іноземну мову в середовищі її функціонування найперспективніше за інтегративною моделлю, яка охоплює адаптацію кліматичну, фізіологічну, побутову, соціокультурну тощо. Такий підхід передбачає засвоєння мови в єдності з концептами культури. Згідно з В. фон Гумбольдтом, кожна мова описує навколо народу, якому вона належить, коло, звідки людина може вийти, тільки потрапивши в коло іншої мови. Перехід між цими колами здійснюється через лінгвокультурну адаптацію.
За гіпотезою лінгвістичної відносності Сепіра — Ворфа (розроблена 1930), мова визначає мислення та спосіб пізнання дійсності; світобачення формується через матрицю рідної мови, тож відмінності між культурами зумовлені мовними відмінностями.
Адаптація лінгвокультурна відбувається на трьох рівнях:
а) фонетичний та лексичний рівні — суб’єкт, призвичаючись до нового мовного середовища, тренує свій артикуляційний апарат, намагається правильно відтворювати іншомовні звуки і слова, накопичує лексичний запас;
б) граматичний та синтаксичний рівні — в суб’єкта формується уявлення про закономірності зв’язку між словами, він намагається будувати спочатку прості розповідні й питальні речення, відтак складні тексти;
в) стилістичний рівень — суб’єкт починає відчувати мову, влучно й доречно використовувати її лексико-стилістичні ресурси.
2) У теорії перекладу — система прийомів пристосування іншомовного тексту до сприйняття його носіями іншої культури; міра і форма деформацій, прийнятних у перекладі тексту. Застосовується як засіб мовного посередництва, адже вихідний текст і текст перекладу завжди мають лінгвокультурні розбіжності: відмінності у структурі, транспозиції, зменшення або збільшення обсягу, відмінні підходи до інтерпретації гумористичних сцен, символіки тощо.
Адаптація лінгвокультурна у перекладі виявляється в таких підходах:
а) опертя на знання про мовні та культурні моделі читача;
б) відтворення прагматичного потенціалу тексту.
Адаптуючи текст, перекладач передає фактуальну інформацію; смислові, оцінні пласти; відтворює твір як продукт авторської творчості і явище іншої культури. Адаптації лінгвокультурної найбільшою мірою потребують тексти художньої літератури, мультиплікаційних, художніх кінофільмів тощо.
Література
- Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Пер. с англ.; под. ред. и предисл. А. Е. Кибрика. Москва, 1993.
- Психология адаптации и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы / Отв. ред. Л. Г. Дикая, А. Л. Журавлев. Москва, 2007.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Оборська С. В. Адаптація лінгвокультурна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адаптація лінгвокультурна (дата звернення: 28.05.2024).
