Відмінності між версіями «Акустична теорія мовлення»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[File:Акусти́чна тео́рія мо́влення Г Гельмгольц .jpg|міні|праворуч| | + | [[File:Акусти́чна тео́рія мо́влення Г Гельмгольц .jpg|міні|праворуч|200px|Г. Гельмгольц — засновник [[Акустична теорія мовлення|акустичної теорії мовлення]]]] |
| + | '''Акусти́чна тео́рія мо́влення''' (від {{lang-grc|ἀϰουστιϰός}} — такий, що стосується слуху) — концепція фізичних особливостей діяльності мовця як побудови звукового повідомлення через звукові коливання. Підґрунтя цієї теорії закладене у працях німецького фізика 19 ст. [[Гельмгольц, Герман Людвіг Фердінанд фон|Г. Гельмгольца]]. У 20 ст. найавторитетнішими розробниками акустичної теорії мовлення стали Г. Фант і Дж. Фланаган. | ||
| − | '' | + | ''Головні положення теорії:'' |
| − | |||
| − | Головні положення теорії: | ||
1) мовленнєві органи створюють аеродинамічні умови для виникнення звукових коливань, а ініціатором коливань є дихальна система людини, джерелом [[звук|звука]] є голосові зв’язки й артикулятори; | 1) мовленнєві органи створюють аеродинамічні умови для виникнення звукових коливань, а ініціатором коливань є дихальна система людини, джерелом [[звук|звука]] є голосові зв’язки й артикулятори; | ||
| Рядок 16: | Рядок 15: | ||
== Література == | == Література == | ||
| − | |||
# Fant G. Acoustic Theory of Speech Production. The Hague, 1960. | # Fant G. Acoustic Theory of Speech Production. The Hague, 1960. | ||
# Flanagan J. L. Speech Analysis Synthesis and Perception. Berlin, 1965. | # Flanagan J. L. Speech Analysis Synthesis and Perception. Berlin, 1965. | ||
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
| − | + | [[Автор_ВУЕ::Селіванова О. О.|О. О. Селіванова]] | |
| − | |||
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| Рядок 33: | Рядок 30: | ||
[[Категорія:Теорія соціальних комунікацій]] | [[Категорія:Теорія соціальних комунікацій]] | ||
[[Категорія:Прикладні соціально-комунікаційні технології]] | [[Категорія:Прикладні соціально-комунікаційні технології]] | ||
| + | {{Цитування}} | ||
Поточна версія на 10:52, 7 червня 2021
Акусти́чна тео́рія мо́влення (від дав.-гр. ἀϰουστιϰός — такий, що стосується слуху) — концепція фізичних особливостей діяльності мовця як побудови звукового повідомлення через звукові коливання. Підґрунтя цієї теорії закладене у працях німецького фізика 19 ст. Г. Гельмгольца. У 20 ст. найавторитетнішими розробниками акустичної теорії мовлення стали Г. Фант і Дж. Фланаган.
Головні положення теорії:
1) мовленнєві органи створюють аеродинамічні умови для виникнення звукових коливань, а ініціатором коливань є дихальна система людини, джерелом звука є голосові зв’язки й артикулятори;
2) мовний тракт діє як акустичний резонатор, що фільтрує й коригує спектр звукових коливань;
3) різноманітність звуків пояснює зміна розмірів і форм повітряних порожнин (площі поперечного розтину тракту) за допомогою мовленнєвих органів, що забезпечує трансформацію резонансних особливостей;
4) акустична модуляція повітряного струменя здійснюється трьома способами: голосовим, турбулентним (шляхом утворення вихорів) та імпульсним (раптовою зміною тиску повітря) тощо.
Для дослідження акустичного аспекту звукового мовлення використовують різноманітні пристрої (синтезатори, осцилографи, спектрографи, аудіометри тощо). Акустична теорія мовлення має прикладне значення і застосовується для синтезу звукового мовлення комп’ютерними системами, вдосконаленні засобів звукозапису, зв’язку.
Література
- Fant G. Acoustic Theory of Speech Production. The Hague, 1960.
- Flanagan J. L. Speech Analysis Synthesis and Perception. Berlin, 1965.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Селіванова О. О. Акустична теорія мовлення // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акустична теорія мовлення (дата звернення: 28.05.2024).
