Відмінності між версіями «Афон (гора)»

Поточна версія на 12:12, 27 липня 2022

Афо́н (грец. Άϑως), Свята Гора [ грец. Άγιο(ν) Όρος] — гора, центр паломництва на півночі Греції, автономна республіка грецьких православних ченців площею 33042 га.

Охоплює три миси на крайньому сході півострова Халкідікі, зокрема мис Акті, що має 50 км у довжину та 10,5 км у ширину. У його найширшій точці розташований гористий хребет, густо заліснений на півночі, який закінчується вершиною Афона (2033 м). Столиця та єдине місто — Кар'єс. Гору Афон віднесено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1988.

Ландшафт віддзеркалює традиційні монастирські практики землеробства, які культивують види рослин, що стали рідкісними в регіоні.

Гора Афон має величезне багатство історичних, художніх та культурних елементів, збережених монастирською спільнотою, яка існувала тут принаймні з 9 ст. Організації паломництва сприяє товариство «Друзів гори Афон» (FoMA), діяльність якого присвячена поширенню знань про історію, культуру, мистецтво, архітектуру православних монастирів гори Афон.

Історична довідка

Перша згадка — у Гомерівській «Іліаді».

Монахи населяли Афон ще до 850, організоване чернече життя почалося з 963, із заснуванням Великої Лаври, з 1054 — центр православ’я. З 15 по 19 ст. — Афон перебував під впливом Туреччини.

Станом на 2017–2018 налічується до 2000 монахів. Їх спосіб життя практично не змінився з 9 ст. Більшість монастирів розташовані на узбережжі й складаються з будинків, що чотирикутником оточують церкву. Церкви містять важливі зразки візантійського мистецтва, ікони та скарби. Бібліотеки, що збереглися мають величезну кількість класичних та середньовічних рукописів, більшість з яких були каталогізовані.

Найдавніший архітектурний пам’ятник Афону — базиліка Протат в Карье (кін. 11 ст.). Перший храм такого типу — кафолікон Великої лаври. Більшість ченців живуть у стінах обраного монастиря, але частина мешкає у скітах. Найбільш ізольованою є частина гори Афон, відома під назвою Карулія, де келії висікають на краю скелі. Доступ для жінок заборонений.

Відповідно до Указу, прийнятого святою громадою 3 жовтня 1913, та міжнародних договорів Лондона (1913), Бухареста (1913), Нейіль (1919), Сівер (1920) та Лозанна (1923), Афон вважають частиною Грецької держави.

Додатково

До 1400 кількість монастирів та скитів досягла 40, з яких лише 20 збережено до нашого часу: Велика Лавра (963); Ватопед (після 972); Іверський (976); Філофеїв (до 992); Ксіропотам (1030); Есфігмен (початок 11 ст.); Дохіар (до 1046); Святого Павла (1050); Каракалів (1070); Ксенофонтів (1070); Констамоніт (1086); Кутлумуш (1081–1118); Свято-Пантелеймонів (до 1169); Хіландар (1197); Зографів (1270); Пантократора (до 1363); Симонопетра (1363); Діонисіїв (1375); Григоріїв (1341–91); Ставронікітський (1541).

Див. також

Афон (півострів), Афон (Свята Гора)

Література

Mount Athos // UNESCO. 1988. URL: https://whc.unesco.org/en/list/454
Шпак И. В., Шкуров В. А. Афон. Взгляд с вершины. Киев : Адеф-Украина, 2014. 269 с.
Speake G. Muntele Athos: istorie şi înnoire în paradisul monahilor. Cluj-Napoca : Renaşterea, 2016. 282 p.
Athos. URL: http://www.inathos.gr/athos/en/
The Friends of Mount Athos. URL: http://www.athosfriends.org/

Автор ВУЕ

Є. О. Маруняк

Покликання на цю статтю: Маруняк Є. О. Афон (гора) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афон (гора) (дата звернення: 29.05.2024).

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''Афо́н''' ({{lang-el|Άϑως}}), Свята Гора [ {{lang-el|Άγιο(ν) Όρος}}] — гора, центр паломництва на півночі Греції, автономна республіка грецьких православних ченців площею 33042 га.
+'''Афо́н''' ({{lang-el|Άϑως}}), Свята Гора [ {{lang-el|Άγιο(ν) Όρος}}] — гора, центр [[паломництво|паломництва]] на півночі Греції, автономна республіка грецьких православних ченців площею 33042 га.
-Охоплює три миси на крайньому сході півострова Халкідікі, зокрема мис Акті, що має 50 км у довжину та 10,5 км у ширину. У його найширшій точці розташований гористий хребет, густо заліснений на півночі, який закінчується вершиною Афона (2033 м). Столиця та єдине місто — Карваес. Гору Афон віднесено до [[всесвітня спадщина ЮНЕСКО|всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]] у 1988. Це єдине місце в Греції, яке повністю присвячене молитві та поклонінню Богу, звідси і назва — Свята гора. Перша згадка — у Гомерівській Ілліаді. Монахи населяли Афон ще до 850, організоване чернече життя почалося з 963, із заснуванням Великої Лаври, з 1054 — центр православ’я.
+Охоплює три миси на крайньому сході півострова Халкідікі, зокрема мис Акті, що має 50 км у довжину та 10,5 км у ширину. У його найширшій точці розташований гористий хребет, густо заліснений на півночі, який закінчується вершиною Афона (2033 м). Столиця та єдине місто — Кар'єс. Гору Афон віднесено до [[всесвітня спадщина ЮНЕСКО|всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]] у 1988.
-До 1400 кількість монастирів та скитів досягла 40, з яких лише 20 збережено до нашого часу:
+Ландшафт віддзеркалює традиційні монастирські практики землеробства, які культивують види рослин, що стали рідкісними в регіоні.
-•*Велика Лавра (963);
-•*Ватопед (після 972);
+Гора Афон має величезне багатство історичних, художніх та культурних елементів, збережених монастирською спільнотою, яка існувала тут принаймні з 9 ст. Організації паломництва сприяє товариство «Друзів гори Афон» (FoMA), діяльність якого присвячена поширенню знань про історію, культуру, мистецтво, архітектуру православних монастирів гори Афон.
- *Іверський (976);
- *Філофеїв (до 992);
+==Історична довідка==
- *Ксіропотам (1030);
+Перша згадка — у Гомерівській «[[Іліада|Іліаді]]».
- *Есфігмен (початок 11 ст.);
- *Дохіар (до 1046);
+Монахи населяли Афон ще до 850, організоване чернече життя почалося з 963, із заснуванням Великої Лаври, з 1054 — центр [[православ’я]]. З 15 по 19 ст. — Афон перебував під впливом Туреччини.
- *Святого Павла (1050);
- *Каракалів (1070);
- *Ксенофонтів (1070);
- *Констамоніт (1086);
- *Кутлумуш (1081–1118);
- *Свято-Пантелеймонів (до 1169);
- *Хіландар (1197);
- *Зографів (1270);
- *Пантократора (до 1363);
- *Симонопетра (1363);
- *Діонисіїв (1375);
- *Григоріїв (1341–91);
- *Ставронікітський (1541);
-З 15 по 19 ст. — Афон перебував під впливом Туреччини.
 Станом на 2017–2018 налічується до 2000 монахів. Їх спосіб життя практично не змінився з 9 ст. Більшість монастирів розташовані на узбережжі й складаються з будинків, що чотирикутником оточують церкву. Церкви містять важливі зразки візантійського мистецтва, ікони та скарби. Бібліотеки, що збереглися мають величезну кількість класичних та середньовічних рукописів, більшість з яких були каталогізовані.
 Найдавніший архітектурний пам’ятник Афону — базиліка Протат в Карье (кін. 11 ст.). Перший храм такого типу — кафолікон Великої лаври.
 Більшість ченців живуть у стінах обраного монастиря, але частина мешкає у скітах. Найбільш ізольованою є частина гори Афон, відома під назвою Карулія, де келії висікають на краю скелі. Доступ для жінок заборонений.
-Ландшафт віддзеркалює традиційні монастирські практики землеробства, які культивують види рослин, що стали рідкісними в регіоні.
+Відповідно до Указу, прийнятого святою громадою 3 жовтня 1913, та міжнародних договорів Лондона (1913), Бухареста (1913), Нейіль (1919), Сівер (1920) та Лозанна (1923), Афон вважають частиною Грецької держави.
-Гора Афон має величезне багатство історичних, художніх та культурних елементів, збережених монастирською спільнотою, яка існувала протягом останніх дванадцяти століть.
-Відповідно до Указу, прийнятого святою громадою 3 жовтня 1913, та міжнародних договорів Лондона (1913), Бухареста (1913), Нейіль (1919), Сівер (1920) та Лозанна (1923), Афон вважають частиною Грецької держави.
+==Додатково==
-Сучасна конституція А. прийнята 1924 та гарантована грецькою конституцією з 1975. Грецький уряд має представника, якого призначає міністерство закордонних справ. Фактичне управління здійснюється Святою Радою, куди входить по одному представнику з кожного монастиря. Виконавча влада покладається на Епістасію, що складається з чотирьох представників з щорічною ротацією.
+До 1400 кількість монастирів та скитів досягла 40, з яких лише 20 збережено до нашого часу: Велика Лавра (963); Ватопед (після 972); Іверський (976); Філофеїв (до 992); Ксіропотам (1030); Есфігмен (початок 11 ст.); Дохіар (до 1046); Святого Павла (1050); Каракалів (1070); Ксенофонтів (1070); Констамоніт (1086); Кутлумуш (1081–1118); Свято-Пантелеймонів (до 1169); Хіландар (1197); Зографів (1270); Пантократора (до 1363); Симонопетра (1363); Діонисіїв (1375); Григоріїв (1341–91); Ставронікітський (1541).
+==Див. також==
+[[Афон (півострів)]], [[Афон (Свята Гора)]]
-Організації паломництва сприяє товариство «Друзів гори Афон» (FoMA), діяльність якого присвячена поширенню знань про історію, культуру, мистецтво, архітектуру православних монастирів гори Афон.
 ==Література==
 #Mount Athos // UNESCO. 1988. URL: https://whc.unesco.org/en/list/454
@@ Рядок 52: / Рядок 37: @@
 [[Категорія:ВУЕ]]
 [[Категорія:Цивілізація]]
-[[Категорія:Релігієзнавство]
+[[Категорія:Релігієзнавство]]
 [[Категорія:Географічні науки]]