Відмінності між версіями «Афон (гора)»
(Створена сторінка: '''Афо́н''' ({{lang-el|Άϑως}}), Свята Гора [ {{lang-el|Άγιο(ν) Όρος}}] — гора, центр паломництва на півн...) |
|||
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Афо́н''' ({{lang-el|Άϑως}}), Свята Гора [ {{lang-el|Άγιο(ν) Όρος}}] — гора, центр паломництва на півночі Греції, автономна республіка грецьких православних ченців площею 33042 га. | + | '''Афо́н''' ({{lang-el|Άϑως}}), Свята Гора [ {{lang-el|Άγιο(ν) Όρος}}] — гора, центр [[паломництво|паломництва]] на півночі Греції, автономна республіка грецьких православних ченців площею 33042 га. |
− | Охоплює три миси на крайньому сході півострова Халкідікі, зокрема мис Акті, що має 50 км у довжину та 10,5 км у ширину. У його найширшій точці розташований гористий хребет, густо заліснений на півночі, який закінчується вершиною Афона (2033 м). Столиця та єдине місто — | + | Охоплює три миси на крайньому сході півострова Халкідікі, зокрема мис Акті, що має 50 км у довжину та 10,5 км у ширину. У його найширшій точці розташований гористий хребет, густо заліснений на півночі, який закінчується вершиною Афона (2033 м). Столиця та єдине місто — Кар'єс. Гору Афон віднесено до [[всесвітня спадщина ЮНЕСКО|всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]] у 1988. |
− | + | Ландшафт віддзеркалює традиційні монастирські практики землеробства, які культивують види рослин, що стали рідкісними в регіоні. | |
− | + | ||
− | + | Гора Афон має величезне багатство історичних, художніх та культурних елементів, збережених монастирською спільнотою, яка існувала тут принаймні з 9 ст. Організації паломництва сприяє товариство «Друзів гори Афон» (FoMA), діяльність якого присвячена поширенню знань про історію, культуру, мистецтво, архітектуру православних монастирів гори Афон. | |
− | + | ||
− | + | ==Історична довідка== | |
− | + | Перша згадка — у Гомерівській «[[Іліада|Іліаді]]». | |
− | + | ||
− | + | Монахи населяли Афон ще до 850, організоване чернече життя почалося з 963, із заснуванням Великої Лаври, з 1054 — центр [[православ’я]]. З 15 по 19 ст. — Афон перебував під впливом Туреччини. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | З 15 по 19 ст. — Афон перебував під впливом Туреччини. | ||
Станом на 2017–2018 налічується до 2000 монахів. Їх спосіб життя практично не змінився з 9 ст. Більшість монастирів розташовані на узбережжі й складаються з будинків, що чотирикутником оточують церкву. Церкви містять важливі зразки візантійського мистецтва, ікони та скарби. Бібліотеки, що збереглися мають величезну кількість класичних та середньовічних рукописів, більшість з яких були каталогізовані. | Станом на 2017–2018 налічується до 2000 монахів. Їх спосіб життя практично не змінився з 9 ст. Більшість монастирів розташовані на узбережжі й складаються з будинків, що чотирикутником оточують церкву. Церкви містять важливі зразки візантійського мистецтва, ікони та скарби. Бібліотеки, що збереглися мають величезну кількість класичних та середньовічних рукописів, більшість з яких були каталогізовані. | ||
Найдавніший архітектурний пам’ятник Афону — базиліка Протат в Карье (кін. 11 ст.). Перший храм такого типу — кафолікон Великої лаври. | Найдавніший архітектурний пам’ятник Афону — базиліка Протат в Карье (кін. 11 ст.). Перший храм такого типу — кафолікон Великої лаври. | ||
− | |||
Більшість ченців живуть у стінах обраного монастиря, але частина мешкає у скітах. Найбільш ізольованою є частина гори Афон, відома під назвою Карулія, де келії висікають на краю скелі. Доступ для жінок заборонений. | Більшість ченців живуть у стінах обраного монастиря, але частина мешкає у скітах. Найбільш ізольованою є частина гори Афон, відома під назвою Карулія, де келії висікають на краю скелі. Доступ для жінок заборонений. | ||
− | + | Відповідно до Указу, прийнятого святою громадою 3 жовтня 1913, та міжнародних договорів Лондона (1913), Бухареста (1913), Нейіль (1919), Сівер (1920) та Лозанна (1923), Афон вважають частиною Грецької держави. | |
− | |||
− | |||
− | + | ==Додатково== | |
− | + | До 1400 кількість монастирів та скитів досягла 40, з яких лише 20 збережено до нашого часу: Велика Лавра (963); Ватопед (після 972); Іверський (976); Філофеїв (до 992); Ксіропотам (1030); Есфігмен (початок 11 ст.); Дохіар (до 1046); Святого Павла (1050); Каракалів (1070); Ксенофонтів (1070); Констамоніт (1086); Кутлумуш (1081–1118); Свято-Пантелеймонів (до 1169); Хіландар (1197); Зографів (1270); Пантократора (до 1363); Симонопетра (1363); Діонисіїв (1375); Григоріїв (1341–91); Ставронікітський (1541). | |
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | [[Афон (півострів)]], [[Афон (Свята Гора)]] | ||
− | |||
==Література== | ==Література== | ||
#Mount Athos // UNESCO. 1988. URL: https://whc.unesco.org/en/list/454 | #Mount Athos // UNESCO. 1988. URL: https://whc.unesco.org/en/list/454 | ||
Рядок 52: | Рядок 37: | ||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
− | [[Категорія:Релігієзнавство] | + | [[Категорія:Релігієзнавство]] |
[[Категорія:Географічні науки]] | [[Категорія:Географічні науки]] |
Поточна версія на 12:12, 27 липня 2022
Афо́н (грец. Άϑως), Свята Гора [ грец. Άγιο(ν) Όρος] — гора, центр паломництва на півночі Греції, автономна республіка грецьких православних ченців площею 33042 га.
Охоплює три миси на крайньому сході півострова Халкідікі, зокрема мис Акті, що має 50 км у довжину та 10,5 км у ширину. У його найширшій точці розташований гористий хребет, густо заліснений на півночі, який закінчується вершиною Афона (2033 м). Столиця та єдине місто — Кар'єс. Гору Афон віднесено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1988.
Ландшафт віддзеркалює традиційні монастирські практики землеробства, які культивують види рослин, що стали рідкісними в регіоні.
Гора Афон має величезне багатство історичних, художніх та культурних елементів, збережених монастирською спільнотою, яка існувала тут принаймні з 9 ст. Організації паломництва сприяє товариство «Друзів гори Афон» (FoMA), діяльність якого присвячена поширенню знань про історію, культуру, мистецтво, архітектуру православних монастирів гори Афон.
Історична довідка
Перша згадка — у Гомерівській «Іліаді».
Монахи населяли Афон ще до 850, організоване чернече життя почалося з 963, із заснуванням Великої Лаври, з 1054 — центр православ’я. З 15 по 19 ст. — Афон перебував під впливом Туреччини.
Станом на 2017–2018 налічується до 2000 монахів. Їх спосіб життя практично не змінився з 9 ст. Більшість монастирів розташовані на узбережжі й складаються з будинків, що чотирикутником оточують церкву. Церкви містять важливі зразки візантійського мистецтва, ікони та скарби. Бібліотеки, що збереглися мають величезну кількість класичних та середньовічних рукописів, більшість з яких були каталогізовані.
Найдавніший архітектурний пам’ятник Афону — базиліка Протат в Карье (кін. 11 ст.). Перший храм такого типу — кафолікон Великої лаври. Більшість ченців живуть у стінах обраного монастиря, але частина мешкає у скітах. Найбільш ізольованою є частина гори Афон, відома під назвою Карулія, де келії висікають на краю скелі. Доступ для жінок заборонений.
Відповідно до Указу, прийнятого святою громадою 3 жовтня 1913, та міжнародних договорів Лондона (1913), Бухареста (1913), Нейіль (1919), Сівер (1920) та Лозанна (1923), Афон вважають частиною Грецької держави.
Додатково
До 1400 кількість монастирів та скитів досягла 40, з яких лише 20 збережено до нашого часу: Велика Лавра (963); Ватопед (після 972); Іверський (976); Філофеїв (до 992); Ксіропотам (1030); Есфігмен (початок 11 ст.); Дохіар (до 1046); Святого Павла (1050); Каракалів (1070); Ксенофонтів (1070); Констамоніт (1086); Кутлумуш (1081–1118); Свято-Пантелеймонів (до 1169); Хіландар (1197); Зографів (1270); Пантократора (до 1363); Симонопетра (1363); Діонисіїв (1375); Григоріїв (1341–91); Ставронікітський (1541).
Див. також
Афон (півострів), Афон (Свята Гора)
Література
- Mount Athos // UNESCO. 1988. URL: https://whc.unesco.org/en/list/454
- Шпак И. В., Шкуров В. А. Афон. Взгляд с вершины. Киев : Адеф-Украина, 2014. 269 с.
- Speake G. Muntele Athos: istorie şi înnoire în paradisul monahilor. Cluj-Napoca : Renaşterea, 2016. 282 p.
- Athos. URL: http://www.inathos.gr/athos/en/
- The Friends of Mount Athos. URL: http://www.athosfriends.org/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Маруняк Є. О. Афон (гора) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афон (гора) (дата звернення: 29.05.2024).