Відмінності між версіями «Абдикація»
(Категорії) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Абдика́ція''' ( | + | '''Абдика́ція''' ({{lang-la|abdicatio}} — зречення, відмова) — зречення престолу, відмова від влади, посади або сану. Зазвичай відбувається з моральних причин, за станом здоров’я або під примусом з боку ворожої династії, спадкоємця, в умовах громадянської війни або революції. У Стародавній Греції абдикація означала відлучення дорослого сина батьком від власної опіки. Це відбувалося, як правило, перед одруженням сина або якщо батько з певної причини позбавляв його спадщини. У римлян грецька абдикація трансформувалася в емансипацію, шляхом якої відбувалося звільнення повнолітнього сина з-під жорсткої батьківської влади. [[Закони XII таблиць]] (кодекс законів у Стародавньому Римі) передбачали, що «якщо батько вчинить продаж сина, останній вважається вільним». Перший випадок абдикації в сучасному розумінні зафіксований у Китаї 11.12.220, коли Лю Сє, останній імператор династії Хань, зрікся престолу. Останній випадок абдикації (станом на 01.10.2015) зафіксований 02.06.2014, коли король Іспанії Хуан Карлос І поступився владою своєму сину принцу Феліпе. 28.02.2013 відбулося зречення престолу Папою Римським Бенедиктом XVI (через вік і проблеми зі здоров’ям; перший подібний випадок після абдикації Папи Григорія XII у 1415). |
== Література == | == Література == | ||
| − | #Wurm M. Apokeryxis, Abdicatio und Exheredatio. München, 1972. | + | # Wurm M. Apokeryxis, Abdicatio und Exheredatio. München, 1972. |
| − | #Абдикацията на цар Фердинанд. Документи, спомени, факти. София. 1993. | + | # Абдикацията на цар Фердинанд. Документи, спомени, факти. София. 1993. |
| − | #Machtan L. Die Abdankung: Wie Deutschlands gekrönte Häupter aus der Geschichte fielen // Lothar Machtan. Berlin, 2008. | + | # Machtan L. Die Abdankung: Wie Deutschlands gekrönte Häupter aus der Geschichte fielen // Lothar Machtan. Berlin, 2008. |
| − | #Richter S., Dirbach D. Thronverzicht. Die Abdankung in Monarchien vom Mittelalter bis in die Neuzeit. Köln, 2010. | + | # Richter S., Dirbach D. Thronverzicht. Die Abdankung in Monarchien vom Mittelalter bis in die Neuzeit. Köln, 2010. |
== Автор ВУЕ== | == Автор ВУЕ== | ||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
* М. П. Требін | * М. П. Требін | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] |
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Поняття]] | [[Категорія:Поняття]] | ||
[[Категорія:Політичні науки]] | [[Категорія:Політичні науки]] | ||
Версія за 19:36, 24 листопада 2017
Абдика́ція (лат. abdicatio — зречення, відмова) — зречення престолу, відмова від влади, посади або сану. Зазвичай відбувається з моральних причин, за станом здоров’я або під примусом з боку ворожої династії, спадкоємця, в умовах громадянської війни або революції. У Стародавній Греції абдикація означала відлучення дорослого сина батьком від власної опіки. Це відбувалося, як правило, перед одруженням сина або якщо батько з певної причини позбавляв його спадщини. У римлян грецька абдикація трансформувалася в емансипацію, шляхом якої відбувалося звільнення повнолітнього сина з-під жорсткої батьківської влади. Закони XII таблиць (кодекс законів у Стародавньому Римі) передбачали, що «якщо батько вчинить продаж сина, останній вважається вільним». Перший випадок абдикації в сучасному розумінні зафіксований у Китаї 11.12.220, коли Лю Сє, останній імператор династії Хань, зрікся престолу. Останній випадок абдикації (станом на 01.10.2015) зафіксований 02.06.2014, коли король Іспанії Хуан Карлос І поступився владою своєму сину принцу Феліпе. 28.02.2013 відбулося зречення престолу Папою Римським Бенедиктом XVI (через вік і проблеми зі здоров’ям; перший подібний випадок після абдикації Папи Григорія XII у 1415).
Література
- Wurm M. Apokeryxis, Abdicatio und Exheredatio. München, 1972.
- Абдикацията на цар Фердинанд. Документи, спомени, факти. София. 1993.
- Machtan L. Die Abdankung: Wie Deutschlands gekrönte Häupter aus der Geschichte fielen // Lothar Machtan. Berlin, 2008.
- Richter S., Dirbach D. Thronverzicht. Die Abdankung in Monarchien vom Mittelalter bis in die Neuzeit. Köln, 2010.
Автор ВУЕ
- М. П. Требін
