Аматі

Ама́ті (італ. Amati) — родина італійських майстрів смичкових інструментів епохи Відродження та бароко. Жили у м. Кремоні (Пн. Італія, тепер область Ломбардія). Належали до старовинного роду, який згадується у документах від 1097.

Андреа Ама́ті (бл. 1535 ? — бл. 1611 ?) — родоначальник династії та школи скрипкових майстрів. Уперше виокремив альт і скрипку із сімейства середньовічних віол як самостійні інструменти, винайшов тип скрипки, що наближається за виразністю звучання до тембру людського голосу. Визначив види дерева, характерні для кремонської школи: клен (нижні дека, боки, голівка), ялина чи піхта (верхні дека), на віолончелях і контрабасах — груша чи платан (нижні дека). Досяг ясного, сріблястого, ніжного звучання інструмента, створив класичний тип скрипки, який залишається незмінним за загальними обрисами моделі та методами обробки. Використовував лак переважно золотисто-жовтого кольору з легким коричневим відтінком (іноді червоним), що стало традицією для наступників. Усі подальші удосконалення стосувалися переважно сили звуку.

Його сини — Андреа Антоніо Ама́ті (1555 ? – 1640 ?) і Джироламо Ама́ті (1561 — 2.11.1630) продовжили справу батька, створюючи інструменти з витонченими обрисами, більш видовженими середніми вирізами та довгими кутами. Зберегли ніжне і чисте звучання інструментів, але добилися посилення звуку. Працювали разом упродовж 1577–1630.

Син Джироламо Ніколо Ама́ті (3.12.1596 — 12.04.1684) навчався у батька. Довів тип скрипки та віолончелі до досконалості. Він — найвідоміший майстер із родини Ама́ті. Збільшивши формат інструмента, посилив звучання, зберігши м’якість і ніжність тембру.

Син Ніколо Джироламо 2-й Ама́ті (26.02.1649 — 21.02.1740) був учнем свого батька. У Ніколо також навчалися скрипкові майстри Я. Штайнер, А. Гварнері, Ф. Руджері та А. Страдиварі.

Після смерті Ніколо школу та фабрику Ама́ті було закрито (12.04 1684). Інструментів сімейства Ама́ті залишилося дуже мало. Досі місто Кремона в Італії, завдяки Ама́ті, є «Меккою» струнно-смичкових інструментів. Тут щороку проводиться Міжнародний конкурс майстрів, діють школа та Академія з виготовлення струнних інструментів, єдиний у світі Музей скрипки. До Кремони приїздять навчатись або змагатись у конкурсах тисячі охочих, хоча справжніх майстрів струнно-смичкових інструментів у світі лише кілька сотень. Є серед них і українські: Л. Добрянський, І. Бітус, Ф. Юрьєв, О. Сергієнко, Ю. Куюн, І. Гонтар та ін.

Література

1. Витачек Е. Ф. Очерки по истории изготовления смычковых инструментов. — М.: Музыка, 1964. — 350 с.
2. https://yadi.sk/d/SzIWGVzx65FV2.

Автор ВУЕ

Н. М. Кушка