Відмінності між версіями «Барро, Оділон»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ( | + | [[Файл:Odilon Barrot (1791-1873).jpg|міні|праворуч|320пкс|Оділон Барро]] |
| + | |||
| + | '''Барро́, Оділо́н''' (франц. Barrot, Odilon; 19.07.1791, громада Вільфор, тепер департамент Лозер, регіон Окситанія, Франція — 06.08.1873, громада Буживаль, департамент Івлін, регіон Іль-де-Франс, Франція) — державний діяч, прем’єр-міністр Франції 1848–1849 (період [[Друга Республіка|Другої республіки]]). | ||
| + | {{Персоналія | ||
| + | |Прізвище=Барро | ||
| + | |Ім’я=Оділон | ||
| + | |По батькові= | ||
| + | |Прізвище та ім’я мовою оригіналу=Barrot, Odilon | ||
| + | |Псевдонім= | ||
| + | |Справжнє ім’я= | ||
| + | |Справжнє прізвище= | ||
| + | |День народження=19 | ||
| + | |Місяць народження=07 | ||
| + | |Рік народження=1791 | ||
| + | |Місце народження=Окситанія{{!}}Вільфор, тепер департамент Лозер, регіон Окситанія; Франція | ||
| + | |День смерті=06 | ||
| + | |Місяць смерті=08 | ||
| + | |Рік смерті=1873 | ||
| + | |Місце смерті=Буживаль; Франція | ||
| + | |Місце поховання=Пер-Лашез; Париж | ||
| + | |Стать=ч | ||
| + | |Alma mater= | ||
| + | |Місце діяльності= | ||
| + | |Напрями діяльності= | ||
| + | |Традиція/школа= | ||
| + | |Відзнака= | ||
| + | |Ілюстрація= | ||
| + | }} | ||
| + | |||
| + | ==Життєпис== | ||
| + | Народився в сім’ї адвоката й політика Жана Андре Барро (1753–1845). Брати — політик-бонапартист Фердинанд Барро (1806–1883) і дипломат Адольф Барро (1801–1870). | ||
| + | |||
| + | Навчався в Національному військовому училищі (тепер — заклад вищої освіти; муніципалітет Ла-Флеш, регіон Пеї-де-ла-Луар, департамент Сарта, Франція). Перейшов до Ліцею Наполеона (тепер Ліцей Генриха IV). Після здобуття середньої освіти самостійно готувався до іспиту на право займатися юридичною практикою, 1811 допущений до неї. У перші роки працював у конторі друга батька Ж.-Б. Майля (1750–1834), пізніше займався самостійною практикою. | ||
| + | |||
| + | До 1830 уникав активної політичної діяльності, хоча схилявся до підтримки молодшої гілки [[Бурбони|Бурбонів]] (підтримував політичну течію доктриналів). 1827 вступив до паризької масонської (див. [[Масони]]) ложі «Тринософи» (франц. «Les Trinosophes»). | ||
| + | |||
| + | Узяв активну участь у Липневій революції 1830. Того ж року долучився до Партії руху (франц. Parti du Mouvement). 1830–1848 обирався до всіх скликань парламенту. У цей період підтримував ідею [[монархія конституційна|конституційної монархії]] під проводом короля [[Луї Філіпп I|Луї-Філіппа I]] і виступав проти республіканців. | ||
| + | |||
| + | Після падіння монархії під час революції 1848 Барро підтримав генерала [[Кавіньяк, Луї-Ежен|Л.-Е. Кавіньяка]] (фактичного голови держави 06–12.1848). Після обрання 20.12.1848 Луї Наполеона (майбутнього імператора [[Наполеон III Бонапарт|Наполеона III Бонапарта]]) президентом Другої республіки Барро призначений прем’єр-міністром і міністром юстиції. Провадив помірковану політику, значною мірою обмежив, але не скасував політичні свободи (зокрема свободу друку і свободу зборів). Після нових парламентських виборів (травень 1849) сформовано новий уряд, який знову очолив Барро (з 02.06.1849). Його погляди були значно ліберальнішими за погляди Л. Наполеона, тому Барро 31.10.1849 змушений подати у відставку. | ||
| + | |||
| + | Після державного перевороту 1851 на короткий час був ув’язнений. Звільнений, відійшов від політики. | ||
| + | |||
| + | У 1850-х — 1860-х Барро як юрист зосередився на науковій діяльності. 1855 обраний вільним членом, від 1870 — дійсний член Академії моральних і політичних наук. | ||
| + | |||
| + | На короткий час повертався до справ, обіймав політичні посади. 1869 за пропозицією Е. Олів’є (1825–1913; Франція) за згодою Наполеона ІІІ очолив позапарламентський комітет із децентралізації. | ||
| + | |||
| + | Після падіння Наполеона ІІІ і відновлення республіки Барро обраний членом реорганізованої Державної Ради (1872). 27.07.1872 президент Франції М. Ж. Л. А. Тьєр (1797–1877) призначив Барро віцепрезидентом республіки (першим віцепрезидентом в історії Франції). | ||
| + | |||
| + | У цей час здоров’я Барро погіршилося, тому він не міг повноцінно виконувати обов’язки. | ||
| + | |||
| + | Похований на цвинтарі Пер-Лашез у м. Парижі. | ||
| + | |||
| + | ==Праці== | ||
| + | #De la centralisation et de seseffets. Paris : H. Dumineray, 1861. 247 p. | ||
| + | #Mémoires posthumes : en 4 t. Paris : Charpentier et Companie, 1875–1876. | ||
| + | |||
| + | ==Література== | ||
| + | #Alméras Ch. Odilon Barrot, avocat et homme politique (19 juillet 1791 — 6 août 1873). Paris : Presses universitaires de France, 1951. 372 p. | ||
| + | #Baylac M.-H. La Peur du peuple. Histoire de la iie République. Paris : Perrin, 2022. 429 p. | ||
| + | |||
| + | ==Автор ВУЕ== | ||
| + | |||
| + | [[Автор_ВУЕ::Редакція ВУЕ]] | ||
| + | {{Цитування_ред}} | ||
| + | |||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Історичні науки | ||
| + | |Дефініція='''Барро́, Оділо́н''' (франц. Barrot, Odilon; 19.07.1791, громада Вільфор, тепер департамент Лозер, регіон Окситанія, Франція — 06.08.1873, громада Буживаль, департамент Івлін, регіон Іль-де-Франс, Франція) — державний діяч, прем’єр-міністр Франції 1848–1849 (період Другої республіки). | ||
| + | |Статус гасла=оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла=2923 | ||
| + | |Рік оприлюднення=2023 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=10 | ||
| + | |Дата оприлюднення=03 | ||
| + | }} | ||
| + | [[Категорія:Історичні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Персоналії]] | ||
| + | [[Категорія:Державні діячі]] | ||
| + | [[Категорія:Франція]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
Поточна версія на 18:12, 3 жовтня 2023
.jpg)
Барро́, Оділо́н (франц. Barrot, Odilon; 19.07.1791, громада Вільфор, тепер департамент Лозер, регіон Окситанія, Франція — 06.08.1873, громада Буживаль, департамент Івлін, регіон Іль-де-Франс, Франція) — державний діяч, прем’єр-міністр Франції 1848–1849 (період Другої республіки).
|
Барро, Оділон (Barrot, Odilon) | |
|---|---|
| Народження | 19.07.1791 |
| Місце народження | Вільфор, тепер департамент Лозер, регіон Окситанія, Франція |
| Смерть | 06.08.1873 |
| Місце смерті | Буживаль, Франція |
| Місце поховання | Пер-Лашез, Париж |
Життєпис
Народився в сім’ї адвоката й політика Жана Андре Барро (1753–1845). Брати — політик-бонапартист Фердинанд Барро (1806–1883) і дипломат Адольф Барро (1801–1870).
Навчався в Національному військовому училищі (тепер — заклад вищої освіти; муніципалітет Ла-Флеш, регіон Пеї-де-ла-Луар, департамент Сарта, Франція). Перейшов до Ліцею Наполеона (тепер Ліцей Генриха IV). Після здобуття середньої освіти самостійно готувався до іспиту на право займатися юридичною практикою, 1811 допущений до неї. У перші роки працював у конторі друга батька Ж.-Б. Майля (1750–1834), пізніше займався самостійною практикою.
До 1830 уникав активної політичної діяльності, хоча схилявся до підтримки молодшої гілки Бурбонів (підтримував політичну течію доктриналів). 1827 вступив до паризької масонської (див. Масони) ложі «Тринософи» (франц. «Les Trinosophes»).
Узяв активну участь у Липневій революції 1830. Того ж року долучився до Партії руху (франц. Parti du Mouvement). 1830–1848 обирався до всіх скликань парламенту. У цей період підтримував ідею конституційної монархії під проводом короля Луї-Філіппа I і виступав проти республіканців.
Після падіння монархії під час революції 1848 Барро підтримав генерала Л.-Е. Кавіньяка (фактичного голови держави 06–12.1848). Після обрання 20.12.1848 Луї Наполеона (майбутнього імператора Наполеона III Бонапарта) президентом Другої республіки Барро призначений прем’єр-міністром і міністром юстиції. Провадив помірковану політику, значною мірою обмежив, але не скасував політичні свободи (зокрема свободу друку і свободу зборів). Після нових парламентських виборів (травень 1849) сформовано новий уряд, який знову очолив Барро (з 02.06.1849). Його погляди були значно ліберальнішими за погляди Л. Наполеона, тому Барро 31.10.1849 змушений подати у відставку.
Після державного перевороту 1851 на короткий час був ув’язнений. Звільнений, відійшов від політики.
У 1850-х — 1860-х Барро як юрист зосередився на науковій діяльності. 1855 обраний вільним членом, від 1870 — дійсний член Академії моральних і політичних наук.
На короткий час повертався до справ, обіймав політичні посади. 1869 за пропозицією Е. Олів’є (1825–1913; Франція) за згодою Наполеона ІІІ очолив позапарламентський комітет із децентралізації.
Після падіння Наполеона ІІІ і відновлення республіки Барро обраний членом реорганізованої Державної Ради (1872). 27.07.1872 президент Франції М. Ж. Л. А. Тьєр (1797–1877) призначив Барро віцепрезидентом республіки (першим віцепрезидентом в історії Франції).
У цей час здоров’я Барро погіршилося, тому він не міг повноцінно виконувати обов’язки.
Похований на цвинтарі Пер-Лашез у м. Парижі.
Праці
- De la centralisation et de seseffets. Paris : H. Dumineray, 1861. 247 p.
- Mémoires posthumes : en 4 t. Paris : Charpentier et Companie, 1875–1876.
Література
- Alméras Ch. Odilon Barrot, avocat et homme politique (19 juillet 1791 — 6 août 1873). Paris : Presses universitaires de France, 1951. 372 p.
- Baylac M.-H. La Peur du peuple. Histoire de la iie République. Paris : Perrin, 2022. 429 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Барро, Оділон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барро, Оділон (дата звернення: 29.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 03.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
