Аддис-Абеба

Адди́с-Абе́ба (амхар. ኣዲስ ኣበባ) — столиця та найбільше місто Ефіопії, розташоване в центрі країни у межах Ефіопського нагір’я. Одна з найбільш високогірних столиць світу (найнижча точка на півдні міста — 2326 м над рівнем моря, в районі міжнародного аеропорту Боле; найвища точка на півночі міста — на схилах г. Ентото, 3 000 м над рівнем моря; висота центру міста — близько 2 400 м над рівнем моря), має окремий статус міста-регіону. Територія — 527,0 км2, населення — 3041,0 тис. осіб (2012), густота населення — 5770 осіб/км2. Клімат субекваторіальний, помірно теплий, що забезпечується близьким розташуванням поблизу екватора і високогірним положенням. Середні температури січня — +23 °C, липня — +20 °C (коливання температури повітря протягом року практично незначне), але залежно від висоти і переважаючого вітру температура в межах міста може відрізнятися на 10 °C. Опадів випадає в середньому близько 1 000 мм/рік (влітку до 70 %), через що природна міська рослинність переважно бідна — пустельні та напівпустельні чагарники і трави. Місто засноване (1887) як адміністративний центр провінції Шоа її правителем Менеліком II (1844–1913) на місці гарячих джерел (на честь яких називалося — Фінфін). Незабаром засновник міста став імператором Ефіопії (1889), а місто — столицею країни з сучасною назвою Аддис-Абеба (Нова квітка). Під час другої італо-ефіопської війни італійські війська окупували Аддис-Абебу (1936), яка була столицею Італійської Східної Африки (1936–1941), до перемоги британських військ та ефіопських повстанців над італійською армією в Ефіопії і повернення імператора Хайле Селассіє І (1892–1975) в столицю. В Аддис-Абебі розміщується резиденція економічної комісії ООН по Африці (з 1958) та штаб-квартира Організації Африканської Єдності, створеної в столиці Ефіопії під час конференції голів держав та урядів африканських країн (1963). Після розпуску її (2002) був утворений Африканський союз зі штаб-квартирою в Аддис-Абебі, яку через її історико-політичне та дипломатичне значення щодо континенту часто називають «столицею Африки». Сучасна Аддис-Абеба — економічний, транспортний і культурний центр Ефіопії, де функціонують: виробництва сільськогосподарського інвентарю і машин, металургії та металообробки, складання тракторів, вантажних і легкових автомобілів, велосипедів; підприємства харчової, деревообробної, текстильної, шкіряно-взуттєвої, поліграфічної, цементної галузей промисловості. Місто має залізничне сполучення з Джибуті і Дире-Дауа, автомобільне — зі всіма іншими регіонами країни. Тут розташовані університет (від 1961), кілька технічних та спеціальних училищ, музична та художня школи, Ефіопська національна бібліотека, музеї етнографії, Аддис-Абеби, Ефіопії і природничої історії, кілька дослідницьких інститутів. Головні пам’ятки міста — Великий палац Менеліка II (1894) в стилі північно-індійської архітектури, Новий палац (1890–1990-ті), восьмикутний в плані собор Св. Георгія (заснований в 1896), залізничний вокзал (1929), Національний палац (1934), необароковий собор Св. Трійці (1941), Національний театр (1955), сучасна будівля Будинку Африки (1963) та ін.

Література

Васильев А. М., Шерр Е. С. Современная Эфиопия: справочник. Москва, 1988.

Pankhurst R. The Ethiopians: A History (Peoples of Africa). Oxford, 2001.

Аддис-Абеба // Словарь современных географических названий. Екатеринбург, 2006.

Автор ВУЕ

А. С. Івченко