Автоінфекція
Автоінфе́кція (від авто… та інфекція), аутоінфекція, автогенна інфекція, самозараження — різновид ендогенної інфекції, патологічний процес, викликаний збудником, який в нормі перебуває в організмі і не спричиняє захворювання (автофлора). Відбувається в разі потрапляння збудника в нехарактерне для нього місце (наприклад, з поверхні шкіри — в рану, з прямої кишки — у піхву тощо) або в разі ослаблення захисних властивостей організму. До поняття автоінфекції відносять також патологічний процес, викликаний збудниками, які могли залишитися в організмі в прихованому, латентному стані після раніше перенесеного інфекційного захворювання. Терміном «автоінфекція» часто позначають перенесення збудників захворювання в організмі з наявних осередків «сплячої інфекції» (хронічний тонзиліт, карієс) кров’яним або лімфатичним руслом. Одним із механізмів розвитку автоінфекції є порушення моторики трубчастих органів. Так розвивається, наприклад, висхідна інфекція сечовивідних шляхів або інфікуються жовчні протоки печінки при дискінезії жовчних шляхів, що сприяє проникненню мікрофлори кишечнику в печінку. Автоінфекцію супроводжує зниження резистентності організму, може розвиватися у разі порушення гомеостазу внаслідок травми, охолодження або перегрівання, при пошкодженні шкірних покривів або слизових оболонок, внаслідок чого порушується властива їм бар’єрна функція. Боротьба з автоінфекційними процесами полягає в усуненні причин активізації автофлори, здійсненні антимікробної терапії, імунотерапії, відновленні нормального складу мікрофлори кишечника, санації вогнищ ендогенної інфекції.
Література
- Поздеев О. К. Медицинская микробиология. Москва, 2001.
- Борисов Л. Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология. Москва, 2002.
