Бенгкулу

Рафлезія Арнольда, національна квітка Індонезії, у національному парку Букіт-Барісан-Селатан

Мечеть Акбар Ат-Таква

Герб провінції Бенгкулу

Прапор провінції Бенгкулу

'Бенгку́лу, Бенкулу — провінція Індонезії.

Бенгкулу (Bengkulu)
Тип	провінція
Адміністративний центр	Бенгкулу (місто)
Країна	Індонезія
Площа (кв. км)	19 919,33
Чисельність населення (тис.осіб)	2 000
Густота населення (осіб на кв.км)	103,4
Найбільші міста	Бенгкулу (місто)
Адміністративні кордони	Західна Суматра; Лампунг; Джамбі; Південна Суматра

Зміст

1 Географічне положення
2 Адміністративний поділ
3 Історична довідка
4 Природа
5 Населення
6 Господарство
7 Наука, освіта, культура
- 7.1 Наука та освіта
- 7.2 Культура та мистецтво
8 Спорт
9 Персоналії
10 Джерела
11 Література
12 Автор ВУЕ
13 Важливо!

Географічне положення

Розташовано в південно-західній частині о. Суматра. Займає також декілька островів, найбільший серед яких — Енгано.

Межує на півночі з провінцією Західна Суматра, на півдні — з провінцією Лампунг, на сході — з провінціями Джамбі та Південна Суматра.

Омивається на заході Індійським океаном.

Адміністративний поділ

Включає 9 регентств (округів; Каур, Кепагіанг, Лебонг, Мукомуко, Південний Бенгкулу, Північний Бенгкулу, Реджанг-Лебонг, Селума, Центральний Бенгкулу), 1 місто.

Територія — 19 919,33 км², за іншими даними — 20 130,21 км².

Адміністративний центр — м. Бенгкулу.

Історична довідка

У 8 ст. Бенгкулу належав буддійському (див. Буддизм) королівству Шривіджая.

Регіон входив до низки державних утворень, зокрема в 14–16 ст. перебував під впливом індуїстської імперії Маджапагіт, у 16 ст. — у васальній залежності від султанату Бантен, у 17 ст. — частково під владою султанату Індерапура.

Перші контакти місцевого населення з європейцями відбулися в 16 ст.

1685 Британська Ост-Індська компанія заснувала тут поселення та факторію Бенгкулен. Відтоді регіон був одним із головних осередків торгівлі прянощами, насамперед перцем. У цей період формально підпорядковувався Бенгальському президенству Британської імперії.

За умовами англо-голландського договору 1824 відійшов до Нідерландів. Так Бенгкулу став резиденцією Голландської Ост-Індської компанії.

У роки Другої світової війни окуповано Японією впродовж 1942–1945.

Наприкінці 1940-х включено до складу провінції Південна Суматра.

1967 Бенгкулу було виділено як окрему провінцію. Офіційно засновано 1968.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Територію з півночі на південь перетинають гори Барисан із низкою вулканів. На сході рельєф горбистий, переважають височини. Уздовж узбережжя океану простягається вузька низовина. Найвища точка — г. Патах (2,8 тис. м).

Зона сейсмічної діяльності. У регіоні трапляються землетруси.

Характерна протяжна берегова лінія (525 км).

Серед корисних копалин — вугілля, залізні руди, граніт, вапняк тощо.

Ґрунти

Ґрунтовий покрив строкатий, зокрема поширені червоні та червоно-жовті ґрунти з високим умістом заліза й алюмінію, алювіальні ґрунти тощо.

Річки

Загалом характерна густа мережа коротких повноводних річок. До найбільших відносять р. Мусі, загальна довжина якої становить близько 750 км.

Клімат

Клімат тропічний, вологий.

Середня температура січня та липня — +27 °С.

Середньорічна кількість опадів — від 3 500 мм. Рясні протягом року, найбільше випадають у листопаді та грудні.

Рослинний та тваринний світ

Близько 50 % території провінції (0,9 млн га) вкрито лісами. Лісова рослинність представлена манграми, заболоченими й заплавними лісами. Характерне значне таксономічне різноманіття, багато ендеміків. Серед судинних рослин — численні зозулинцеві, зокрема найбільший за розмірами вид у родині — тигрова орхідея, або грамматофіллум прекрасний, епіфітна (див. Епіфіти) орхідея папіліонанте Гукера. Представлені також рафлезія Арнольда й мангрова пальма, види родів аморфофаллус, шорея, фікус, коричник, діптерокарпус родини діптерокарпових і багато інших тропічних рослин.

Тваринний світ багатий та таксономічно різноманітний, у його складі десятки рідкісних тварин: комах, земноводних, плазунів, птахів і ссавців. Відомі ропуха індонезійська, летюча жаба крапчастобока, орангутан суматранський та інші ендеміки. Поширені підвиди слона азійського (слон суматранський) і тигра (тигр суматранський); обидва занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи як такі, що перебувають на межі зникнення. У фауні Бенгкулу також представлені тапір чепрачний, сіаманг, чорний суматранський лангур, ведмідь малайський, суматранський доле, калао довгохвостий та інші тварини, що здебільшого мешкають на території заповідних об’єктів.

У провінції частково розташовано національні парки «Букіт Барисан Селатан» (засновано 1935 як заповідник; площа — 355 тис. га) і «Керинчі Себлат» (засновано 1999; площа — 1,3 млн га; найбільший на о. Суматра), які входять до складу об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Суматри вологих тропічних пралісів.

Основні загрози і ризики у сфері природокористування

Основними загрозами для біорізноманіття є лісові пожежі, знищення лісів і природних біотопів.

Населення

Загальна кількість населення (2020, перепис) — 2 млн осіб, густота — 103,4 особи/км².

Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): суматранці (55 %; зокрема реджанги — близько 20 %), яванці (22,6 %) та інші. За релігійними групами: мусульмани (97,3%), християни (1,7 %) та інші.

За віковими групами (2020, перепис): до 15 років — 25,3 % осіб, 15–65 роки — 68,8 %, 65 років і більше — 5,9 %. За статевими групами: чоловіки (51,2 %), жінки (48,8 %).

Переважають індонезійська, австронезійська мова реджанг.

Населення зростає, 2010 становило 1,7 млн осіб.

Рівень урбанізації — 33,3 %. Найбільше місто — Бенгкулу (понад 370 тис. осіб).

Господарство

Промисловість

Попри стратегічно вигідне для розвитку господарства розташування, Бенгкулу має один із найнижчих рівнів економічного зростання в Індонезії. Номінальний валовий внутрішній продукт провінції 2021 становив 79 трлн індонезійських рупій.

Основні галузі промисловості: гірнича й харчова. Середньорічний видобуток вугілля — понад 3 млн т. Так, гірнича промисловість забезпечує до 6 % ВВП, харчова — близько 5 %.

Усього працюють понад 60 підприємств, з найбільших — судноверф «Бенгкулу Самудера Технік» («Bengkulu Samudera Tehnik»; м. Бенгкулу). Низка компаній виробляє гумову і пластмасову продукцію.

Сільське господарство

Основою економіки Бенгкулу є сільське господарство, внесок у ВВП якого становить близько 30 %. Площа рисових полів — 91,6 тис. га, загалом землі сільськогосподарського призначення — 1,6 млн га (2015, оцінка). Ключові галузі сектора: рослинництво, тваринництво й рибальство. Переважають плантаційні (див. Плантація) культури. Так, на 2019 виробництво олійної пальми становило 776 тис. т, каучуконосів — 99 тис. т тощо. Окрім того, вирощують кокосову пальму (для виготовлення копри), кавове дерево й какао, з-поміж овочів — насамперед перець чилі, моркву, капусту й баклажан.

Розвивається птахівництво, найбільше нараховують бройлерів (8,6 млн голів). Характерне значне поголів’я великої рогатої худоби (понад 151 тис. голів) та овець (майже 204 тис. голів).

Сфера послуг

Сфера послуг слабко розвинена. Переважають торгівля, фінансова і страхова діяльність, які сукупно забезпечують близько 10 % ВВП.

Менше значення мають готельне й ресторанне господарство, станом на 2021 тут загалом працюють 17 класифікованих готелів і понад 400 закладів громадського харчування.

Популярний екотуризм. Бенгкулу відвідують понад 300 тис. осіб щороку.

Транспорт

Аеропорт імені Фатмваті в м. Бенгкулу — найбільший у провінції, забезпечує сполучення з м. Джакартою; до 2019 середній пасажиропотік становив близько 1 млн осіб. Окрім того, є невеликі аеропорти Енгано й Мукомуко.

Діє залізнична станція Паданг. Налагоджено зв’язок із провінцією Південна Суматра.

Характерна розвинена мережа автошляхів. Загальна протяжність автомобільних доріг — понад 9 тис. км (2019, оцінка).

Є порт Пулау Баай, що забезпечує пасажирські (від 15 тис. осіб) та вантажні перевезення.

Громадський транспорт представлено автобусFми, мікроавтобусами.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Наявні окремі дослідницькі центри при закладах вищої освіти, зокрема Інститут досліджень і громадської діяльності (засновано 2013; м. Бенгкулу).

Станом на 2020 у провінції працювало понад 1 000 закладів дошкільної освіти, 1 391 — початкової освіти, 430 неповних середніх шкіл, 140 старших середніх шкіл, 105 професійних середніх шкіл та понад 50 медресе.

Усього нараховували 26 закладів вищої освіти (світські, духовні). Університет Бенгкулу (засновано 1982; м. Бенгкулу) — один із найдавніших і найвідоміших.

Культура та мистецтво

На розвитку культури регіону позначилися традиції, вірування реджангів тощо.

Популярне музичне мистецтво (рингіт, самбей), місцеві танці (гандай, кеджей). Населення також займається ремеслами, зокрема відомий бесурек — різновид батику з мотивами арабської каліграфії.

Державний музей Бенгкулу (засновано 1980; м. Бенгкулу) має археологічну, етнографічну, нумізматичну, історичну та інші колекції, що репрезентують усі етнічні групи провінції. Фонд становить понад 6 тис. одиниць зберігання.

Діє один із центрів збереження культурної спадщини країни (засновано 2022).

Культурний парк м. Бенгкулу — відоме місце проведення різних заходів, зокрема театральних. Є сучасний кінотеатр.

Найдавнішою архітектурною пам’яткою є мурована з каменю британська фортеця Мальборо (1713–1719). Характерним зразком традиційної житлової будівлі є будинок А. Сукарно (1920-ті). Сакральну архітектуру колоніального стилю (з використанням стилістики європейського історизму) представляє велика мечеть Акбар Ат-Таква (1988–1989; усі — у м. Бенгкулу).

З-поміж традиційних заходів — щорічний фестиваль «Табот» (з 1685), який має історичне й релігійне значення.

Спорт

Популярний футбол.

Серед об’єктів спортивної інфраструктури — стадіон Семарак у м. Бенгкулу (1970, модернізовано 2019; 15 тис. місць).

Персоналії

Тут народилися спортсмен і призер Літніх Олімпійських ігор 1908 Ф. де Бройн Копс (1886; тепер Індонезія — 1979; Нідерланди), національна героїня Індонезії Фатмаваті (1923; тепер Індонезія — 1980; Малайзія) та інші.

З Бенгкулу пов’язано життя політичного діяча, президента Індонезії А. Сукарно.

Джерела

Kewarganegaraan Suku Bangsa Agama dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Jakarta : Badan Pusat Statistik, 2010. 64 p.
Hasil Long Form Sensus Penduduk 2020 Provinsi Bengkulu // Badan Pusat Statistik Provinsi Bengkulu. URL: https://bengkulu.bps.go.id/publication/2023/07/14/633711f5dced6a5801c672c0/penduduk-provinsi-bengkulu-hasil-long-form-sensus-penduduk-2020.html
Provinsi Bengkulu Dalam Angka 2021 // Badan Pusat Statistik Provinsi Bengkulu. URL: https://bengkulu.bps.go.id/publication/2021/02/26/633c571c715c9dadf1b7f53c/provinsi-bengkulu-dalam-angka-2021.html

Література

Wiryono R., Taranton M. Flora of Danau Dusun Besar Conservation Forest in Bengkulu Province, Indonesia // Biodiversitas. 2020. Vol. 21. № 12. P. 5640–5649.
Dwiarsyah T., Lizar A., Yefriza Y. Effect of Human Capital on Economic Growth in the Province Bengkulu // Technium Sustainability. 2022. Vol. 2. № 3. P. 1–16.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бенгкулу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенгкулу (дата звернення: 29.05.2024).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 10.12.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів