Абсолютний слух
Абсолю́тний слух – акустична здібність людини визначати та уявляти собі точну висоту звуків, специфічний прояв музичного слуху. Є вроджений абсолютний слух і набутий. За статистикою вроджений абсолютний слух фіксується в однієї людини з десяти тисяч. Набутий виховується в процесі занять музикою за певними методиками. Розрізняють також активний і пасивний абсолютний слух. Музикант з пасивним абсолютним слухом чує точну висоту звуку, але не завжди може чисто відтворити його голосом. Активний слух – відчуття висоти звуку із точним його повторенням голосом без попереднього настроювання на інструменті. Наявність абсолютного слуху не є обов’язковою для музикантів, але зазвичай допомагає їхньому професійному розвитку. Висока чутливість звуковисотності не гарантує успішності музичної діяльності. Вона обов’язково мусить поєднуватись із сприйняттям ладових, метро ритмічних, гармонічних та ін. музичних явищ. Дуже важливою компонентою абсолютного слуху є загальна музикальність, що виявляється у яскравості та силі музичних переживань.
Література
- Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей. – М.-Ленинград, 1947;
- Гарбузов Н. А. Зонная природа звуковысотного слуха. – М.-Ленинград, 1948;
- Вопросы методики воспитания слуха: Сб. ст. – Ленинград, 1967;
- Назайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия. – М., 1972;
- Давыдова Е. В. Музыкальный слух // Методика преподавания сольфеджио. – М., 1975. – С. 13–24;
- Назайкинский Е.В. Взаимосвязи интервальных и ступеневых представлений в развитии музыкального слуха. – М., 1977;
- Тарасова К. В., Гребельник С. Г. К вопросу о психологической природе абсолютного слуха // Психолого-педагогические вопросы совершенствования воспитания и обучения в детском саду. – М., 1984;
- Тарасова К. В. Онтогенез музыкальных способностей. – М., 1988;
- Бережанский П.Н. Абосолютный музыкальный слух. – М., 2000.
