Абляція
Абля́ція (лат. ablatio — видалення, віднімання) — багатозначний термін:
1) У гляціології — зменшення маси снігу чи льоду в крижаному чи сніговому покриві внаслідок поступового випаровування й танення. Відбувається при підвищенні температури, в теплу пору року, часто має сезонний характер. Залежить від інтенсивності впливу кліматичних чинників (режиму температури та опадів) та характеру рельєфу (розміру, схилу, віку, товщини й інших параметрів льодового поля чи снігового покриву). Відбувається також унаслідок механічного руйнування снігу та льоду під дією вітру, що зменшує потужність льодовика. Розрізняють абляцію підльодовикову, внутрішню, поверхневу та механічну.
2) У медицині — руйнування тканини без її фізичного видалення; хірургічне видалення органа, тканини або чужорідного тіла. Як метод локальної дії на злоякісні новоутворення застосовують радіочастотну абляцію. При лазерній абляції лазерний промінь руйнує білкові структури тканини.
3) У техніці — винесення маси з поверхні твердого тіла високотемпературним газовим потоком. Абляція є наслідком фізико-хімічних процесів, що відбуваються в твердому тілі під дією тепла (див. Плавлення, Сублімація), механічних сил (ерозії металів) та агресивного середовища газового потоку. Абляцію використовують для теплового захисту вузлів космічних літальних апаратів, ракетних двигунів тощо, покриваючи теплонапружені поверхні матеріалами, на нагрівання, плавлення та сублімацію яких витрачається значна кількість тепла.
Література
- Якименко Ю.І., Воронов С.А., Поплавко Ю.М. Фізичне матеріалознавство. Ч.1. Перспективні напрямки матеріалознавства. Київ: в-во Національного технічного університету України, 2011. 302 с.
- Скачков В.О. Науково-технічні основи функціональних властивостей композиційних матеріалів на основі вуглецю // Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. Запоріжжя. 2017
