Аброгація

Аброга́ція (лат. abrogatio — скасування) — відміна, анулювання, скасування або зміна закону в зв’язку з його застарілістю, неактуальністю або в разі, якщо він не відповідає духові часу, сучасним викликам, або якщо закон чи його окремі положення суперечать конституції держави, а саме визнаний конституційним судом неконституційним. Аброгація оголошується у прикінцевих положеннях нового закону або законом про внесення змін до чинного закону. Термін походить із римського права і до сьогодні зберігає першочергове значення. Похідними від аброгації є терміни дерогація (лат. derogatio — обмеження) — часткове скасування чинного закону; оброгація (лат. obrogatio — зміна) — внесення часткових, незначних змін до чинного закону та суброгація (лат. subrogatio — доповнення) — доповнення чинного закону новими положеннями (пунктами, частинами, статтями чи розділами). Необхідність у аброгації є об’єктивною реальністю, оскільки законодавство відображає потреби суспільства і держави, які перебувають у динаміці. Вчасність та доречність аброгації — запорука ефективного розвитку економіки, політичних інститутів та громадянського суспільства. Негативною формою аброгації можна вважати такі зміни до законодавства, які звужують зміст та обсяг чинних прав і свобод людини. В економіці термін аброгації застосовується для позначення змін чи скасування попередньої домовленості, угоди сторін чи договору, внаслідок змін обставин, які з часом перестали бути актуальними.

Література

Шемшученко Ю. С. та ін. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. Київ, 2001.
Ющик O. I. Теоретичні основи законодавчого процесу. Київ, 2004.
Морев М. П. Римское право. Москва, 2008.

Автор ВУЕ

М. М. Шумило