Абсолютний слух
Абсолю́тний слух — акустична здібність людини визначати та уявляти точну висоту звуків, специфічний прояв музичного слуху.
Абсолютний слух буває вродженим і набутим. За статистикою, вроджений абсолютний слух фіксується в однієї людини з 10 тис. осіб. Набутий виховується в процесі занять музикою за певними методиками.
Розрізняють також активний і пасивний абсолютний слух. Музикант із пасивним абсолютним слухом чує точну висоту звука, але не завжди може чисто відтворити його голосом. Активний абсолютний слух — відчуття висоти звуку зі здатністю точно повторити його голосом без попереднього настроювання на інструменті. Музикант не повинен обов’язково мати абсолютний слух, але зазвичай це сприяє професійному розвитку. Висока чутливість до звуковисотності не гарантує успіху в музичній діяльності. Вона мусить поєднуватися зі сприйняттям ладових, метро-ритмічних, гармонічних та інших музичних явищ. Важлива також загальна музикальність, що виявляється в яскравості та силі музичних переживань.
Література
- Гарбузов Н. А. Зонная природа звуковысотного слуха. Москва, Ленинград, 1948.
- Вопросы методики воспитания слуха. Сб. ст. Ленинград, 1967.
- Давыдова Е. В. Музыкальный слух // Методика преподавания сольфеджио. Москва, 1975.
- Назайкинский Е. В. Взаимосвязи интервальных и ступеневых представлений в развитии музыкального слуха. Москва, 1977.
- Тарасова К. В., Гребельник С. Г. К вопросу о психологической природе абсолютного слуха // Психолого-педагогические вопросы совершенствования воспитания и обучения в детском саду. Сб. ст. Москва, 1984.
- Тарасова К. В. Онтогенез музыкальных способностей. Москва, 1988.
- Бережанский П. Н. Абсолютный музыкальный слух. Москва, 2000.
