Відмінності між версіями «Автентифікація»

Версія за 05:02, 20 листопада 2017

Автентифіка́ція (від грец. αὐθεντιϰός — істинний, відповідний, справжній, дійсний, вірний) — процедура перевіряння достовірності.

1) В галузі правових відносин автентифікація — достовірність (автентичність), тобто відповідність тексту правового документа оригіналу; точне розкриття, тлумачення дійсного змісту акта, ухваленого органом державної влади; відповідність свідчень про подію змісту того, що дійсно відбулося. Автентифікація документів полягає в зіставленні з подібними документами, зміст і походження яких не викликає сумніву. Автентифікація свідчень виконується за допомогою слідчих дій та судового розгляду показань інших свідків.

2) В галузі інформаційних технологій автентифікація полягає в перевірянні достовірності користувача інформаційної системи через порівняння введеного ним пароля з паролем, збереженим у базі даних користувачів; підтвердженні справжності електронного листа через перевіряння цифрового підпису листа за відкритим ключем відправника; перевіряння контрольної суми файлу на відповідність сумі, заявленої його автором. Автентифікація необхідна для доступу до таких інформаційних ресурсів, як електронна пошта, веб-форум, соціальні мережі, банківські та платіжні системи, корпоративні сайти, інтернет-магазини. Позитивним результатом автентифікації є авторизація користувача інформаційної системи, тобто надання йому прав доступу до ресурсів, необхідних для виконання його завдань. Тому сучасні системи автентифікації є дуже різноманітними, з використанням суто індивідуальних характеристик користувача, таких як його відбитки пальців, райдужка ока, голос тощо. У відповідальних випадках використовують багатофакторну автентифікацію, що враховує низку конфіденційних відомостей про користувача інформаційної системи.

Література

Смит Р. Э. Аутентификация: от паролей до открытых ключей. Москва, 2002.
Шнайер Б. Прикладная криптография. Протоколы, алгоритмы, исходные тексты на языке Си. Москва, 2002.
Аутентификация. Теория и практика обеспечения доступа к информационным ресурсам. Москва, 2009.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Автентифіка́ція''' (від грец. αὐθεντιϰός — істинний, відповідний, справжній, дійсний, вірний) — процедура перевіряння достовірності.
 ) В галузі правових відносин автентифікація — достовірність (автентичність), тобто відповідність тексту правового документа оригіналу; точне розкриття, тлумачення дійсного змісту акта, ухваленого органом державної влади; відповідність свідчень про подію змісту того, що дійсно відбулося. Автентифікація документів полягає в зіставленні з подібними документами, зміст і походження яких не викликає сумніву. Автентифікація свідчень виконується за допомогою слідчих дій та судового розгляду показань інших свідків.
 ) В галузі інформаційних технологій автентифікація полягає в перевірянні достовірності користувача інформаційної системи через порівняння введеного ним пароля з паролем, збереженим у базі даних користувачів; підтвердженні справжності електронного листа через перевіряння цифрового підпису листа за відкритим ключем відправника; перевіряння контрольної суми файлу на відповідність сумі, заявленої його автором. Автентифікація необхідна для доступу до таких інформаційних ресурсів, як електронна пошта, веб-форум, соціальні мережі, банківські та платіжні системи, корпоративні сайти, інтернет-магазини. Позитивним результатом автентифікації є авторизація користувача інформаційної системи, тобто надання йому прав доступу до ресурсів, необхідних для виконання його завдань. Тому сучасні системи автентифікації є дуже різноманітними, з використанням суто індивідуальних характеристик користувача, таких як його відбитки пальців, райдужка ока, голос тощо. У відповідальних випадках використовують багатофакторну автентифікацію, що враховує низку конфіденційних відомостей про користувача інформаційної системи.