Автентичність

Автенти́чність (від грец. αὐθεντιϰός — істинний, відповідний, справжній, дійсний, вірний) — 1) У культурології — самототожність, оригінальність, непідробність культурних феноменів, що мають давнє походження та відтворюються в часі в незмінному вигляді. Здебільшого автентикою називають елементи традиційних етнічних культур, які зберегли свої засадничі риси і продовжують бути актуальними протягом значного часу.

2) У праві — а) достовірність, відповідність тексту правового документа оригіналові; б) точне (адекватне) розкриття, тлумачення дійсного змісту акта, ухваленого органом державної влади. Для правової та судової оцінки показань важливим є термін «автентичні показання»: власноручні свідчення, зміст яких не залежить від стороннього впливу; істинний, точний запис у формі протокольних речень, власних спостережень, окремих фактів, суджень тощо зі слів опитуваної особи. Дослівність занотованого, стиль висловлювання опитуваної особи дозволяють експерту, психіатру чи психологу ретроспективно судити про певні психічні розлади або деякі якості опитуваного. Автентичний письмовий виклад показань передбачає урахування культурних, національних, вікових, соціально-психологічних, професійних і ситуаційних ознак поведінки опитуваної особи.

3) У психології — одна з основних характеристик особистості, що оприявнюється як щирість, відкритість, чесність насамперед із самим собою, а також — свобода, самоактуалізація, конгруентність (узгодженість та несуперечливість вербальних та невербальних сигналів в комунікації). Автентичність — обов’язкова складова ефективного спілкування. Автентична поведінка визначається як переживання безпосереднього досвіду, не викривленого захисними механізмами психіки. Автентичність в гуманістичній психології характеризує так звану ідеальну особистість, на противагу невротичній особистості.

Література

1. Леонтьев A. A., Шахнарович A. M., Батов В. И. Речь в криминалистике и суд. психологии. Москва, 1977.
2. Бартошек М. Рим. право. Понятия, термины, определения. Москва, 1989.