Відмінності між версіями «Автоаналізатори»
м (Імпортовано 1 версія) |
|
(Немає відмінностей)
|
Версія за 19:14, 14 травня 2018
Автоаналіза́тори (від авто... і аналізатор) — багатозначний термін:
1) У медичній діагностиці — технічні пристрої, призначені для автоматизації лабораторних досліджень біологічних проб задля діагностики стану організму, у якого взято проби. Автоаналізатори виводять одержану інформацію у порівнянні з нормативними величинами. Використання автоаналізаторів дає змогу істотно підвищити точність дослідження, зменшити обсяги проб, значно збільшити продуктивність праці дослідників, забезпечити впровадження методів автоматичних досліджень у практику диспансеризації населення. Розрізняють біохімічні та морфологічні автоаналізатори.
- Біохімічні автоаналізатори визначають хімічний склад проб (крові, сечі, лімфи тощо).
- Морфологічні автоаналізатори досліджують проби як суспензії та визначають параметри частинок, що містяться в них.
2) У сільському господарстві автоаналізатори, зазвичай, використовують для визначення рівня нітрат- і нітрит-аніонів та катіонів амонію в рослинах і харчових продуктах з метою захисту споживачів сільськогосподарської продукції.
3) У екології автоаналізатори використовують під час аналізування повітря, води, стічних вод, ґрунту для визначення якості довкілля за параметрами: уміст розчиненого у воді кисню, кислотність, каламутність і температура води, уміст хлоридів і важких металів у ґрунті, наявність оксидів вуглецю та сірки в повітрі тощо.
4) У автомобільному транспорті та автосервісі автоаналізатори використовують для експрес-аналізу вихлопних газів автомобіля з метою оптимізації роботи двигуна та зменшення шкідливого впливу на довкілля.
5) У системі охорони правопорядку автоаналізатори використовують для визначення вмісту алкоголю в повітрі, яке видихає водій автотранспортного засобу. Для отримання інформації в автоаналізаторах використовують давачі, принцип дії яких ґрунтується на вимірюванні змін механічних, електричних, оптичних, хімічних параметрів складників під впливом визначених характеристик досліджуваних проб. Одержана інформація виводиться в зручній для користувача формі.
Література
- Кондуктометрические счетчики частиц и их применение в медицине. Москва : Медицина, 1972. 263 с.
- Карпов Ю. А., Савостин А. П. Методы пробоотбора и пробоподготовки. Москва : БИНОМ, 2003. 250 с.
- Логинов Ю. М., Стрельцов А. Н. Автоматизация аналитических работ и приборное обеспечение мониторинга плодородия почв и качества продукции растениеводства. Москва : Агробизнесцентр, 2010. 323 с.