Відмінності між версіями «Агітаційний театр»

м (Імпортовано 1 версія)
(Немає відмінностей)

Версія за 19:57, 17 травня 2018

Агітаці́йний теа́тр — вид театралізованого дійства початкового періоду радянської влади.

Агітаційний театр був одним із знарядь політичної агітації та пропаганди. Існував у різних формах і видах: «Усна газета», або «Жива газета», інсценівки, диспути, агітсуди, конкурси-мітинги, масові дійства. Сценічними площадками агітаційного театру служили солдатські окопи, агітпароплави і баржі, клубні приміщення, майданчики просто неба. Масовий вихід театру на вулиці був пов’язаний з пролетарськими святами, визначними подіями, політично-пропагандистськими кампаніями. Дійства мали злободенний, заідеологізований, відверто тенденційний репертуар. Серед знакових дійств: святкування — «3-й Інтернаціонал» (м. Петроград), «Політична карусель», «Звільнення праці», «Петлюріада» (Київ), «Свобода» (м. Луганськ), «Повстання на броненосці «Потьомкін» (м. Одеса); агітсуди (над світовою буржуазією, Денікіним або над О. Вертинським у м. Києві). Організаторами масових дійств були професійні режисери (В. Мейєрхольд), виконавцями — професійні й самодіяльні актори. В Україні 1920-х існували ще й інші форми агітаційного театру: «Сині блузи», ТЕМАФОРи (театри малих форм), ТРОМи (театри робітничої молоді), ТЕКМОЛи (театри колгоспної молоді), агітбригади. Використовувалися вірші відомих поетів (В. Маяковського, Д. Бєдного, О. Безименського, П. Тичини, В. Еллана (Блакитного), В. Сосюри та ін.) у сценічній інтерпретації. Режисура і мова дійств агітаційного театру прагнули до спрощеності, схематичності, прямолінійності, плакатності, доступності.

Агітаційний театр припинив існування на початку 1930-х. Відродився за часів Другої світової війни у фронтових агітбригадах (Ю. Тимошенко, Ю. Березін, агітбригада Київського театрального інституту), у 1970–1980-х — у народному агітаційному театрові (масові театральні форми культурно-просвітницької роботи).

Література

  1. Калашников В. Ф. Народный агитационный театр в Украине 70–80-х ХХ в. Дисс. …канд. искусствоведения. Киев, 1998.
  2. Романько І. І. Розвиток театрального мистецтва України в 1917–1920 рр. Дис….канд. іст. н. Київ, 1999.
  3. Агитмассовое искусство Советской России. Мате­риалы и документы. Москва, 2002.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶