Аеродром

Аеродро́м (від аеро… і грец. δρόμος — біг, місце для бігу) — земельна або водна ділянка з повітряним простором, спорудами та устаткуванням, що забезпечують зліт, посадку, рулювання, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів і планерів.

Складовими аеродрому є: льотне поле (льотні смуги, перони, рулювальні доріжки, місця стоянки і заправки літаків), склади і комплекс управління повітряним рухом (служби: організації повітряного руху, електрично-радіотехнічна, електрично-світлотехнічна, метеорологічна, штурманська та ін.). Гідроаеродроми забезпечують авіаперевезення на гідролітаках, роль злітно-посадної смуги виконує поверхня водойми (річкова, озерна або морська акваторія). Розрізняють аеродроми державні (використовуються в державних або муніципальних цілях) і приватні (використовуються за правом власності); за категорією використання — діючі й не діючі. Діючі аеродроми класифікуються як аеродроми основного базування, запасні аеродроми, оперативні аеродроми; а також як військові (використовуються військовою державною авіацією) і цивільні (використовуються для цивільних пасажирських і вантажних повітряних перевезень).

Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) аеродроми класифікуються за кодовим позначенням з двох елементів — елемент 1 пояснює довжину злітної смуги, а елемент 2 — розмах крила літака і відстань між зовнішніми колесами його основного шасі.

Література

1. Глушков Г. И. и др. Изыскания и проектирование аэродромов. Москва, 1979.
2. Бордунов В. Д. и др. Правовое регулирование международных полетов гражданских воздушных судов. Москва, 1988.
3. Эксплуатация аэродромов. Москва, 1990.

Автор ВУЕ

• А. С. Івченко

Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Аеродром // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аеродром (дата звернення: 14.05.2024).