Аеропорт

Міжнародний аеропорт Бориспіль

Аеропо́рт (від аеро… і порт) — комплекс споруд, призначений для прийому, відправлення, базування повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень. Має аеродром, аеровокзальний комплекс, вантажний комплекс та інші наземні споруди, необхідне обладнання тощо. В аеровокзальному комплексі (пасажирському терміналі) базується більшість служб, які обслуговують пасажирів під час вильоту (від моменту входу на територію аеропорту) і прильоту (від моменту подачі трапа до літака до моменту покидання аеропорту): представництва авіакомпаній; служби організації пасажирських перевезень; служби безпеки; багажні служби; служби прикордонного, імміграційного і митного контролю; організації та підприємства, що забезпечують відпочинок, харчування, дозвілля пасажирів (ресторани й кафе, точки торгівлі періодикою та сувенірами, магазини тощо). Вантажний комплекс приймає до відправки, оформляє, обробляє, завантажує на борт повітряних суден вантаж і пошту.

Оснащується критим опалюваним (за потреби) складом, засобами доставки і механізованого завантаження-розвантаження, засобами обробки вантажу. Міжнародний аеропорт відкритий для прийому і відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення; у ньому здійснюється прикордонний та митний контроль. Клас аеропорту визначається річним обсягом пасажирських перевезень (пасажирообігом), тобто сумарною кількістю всіх пасажирів (що прилітають і відлітають), включно з транзитними пасажирами (з пересадкою з одного повітряного судна в інше).

Аеропорти з річним обсягом перевезень понад 10 млн осіб відносяться до позакласних, а з обсягом менше 100 тис. осіб. — до некласифікованих. Одним з найперших аеропортів світу вважається Кенігсберзький аеропорт Девау в Східній Пруссії (тепер м. Калінінград, РФ), що відкрився 1919. Країни з найбільшою кількістю аеропортів (2008): США — 14951, Бразилія — 4176, Мексика — 1848.

Література

1. Ашфорд Н., Файт П. Проектирование аэропортов. Москва, 1988.
2. Ашфорд Н. и др. Функционирование аэропорта. Москва, 1990.
3. Калабеков И. Г. Российские реформы в цифрах и фактах. Москва, 2010.

Автор ВУЕ

• А. С. Івченко