Акордеон

Акордеон 

Акордео́н (франц accordéon, нім. Akkordеon, від Akkord — акорд, співзвучність) — загальна назва пневматичних язичкових інструментів різноманітних конструкцій, що мають з правого боку клавіатуру клавішного типу, рідко — кнопочну, діапазон якої сягає 4 октав у середньому й високому регістрах. З лівого боку у акордеоні розташована кнопочна система готового акордового акомпанементу в усіх тональностях, де 1-й ряд — допоміжний бас, 2-й ряд — основний бас, 3-й — мажорні тризвуки, 4-й — мінорні тризвуки, 5-й — домінантсептакорди, 6-й — зменшені септакорди. Назва акордеон відома з 1829, коли віденський органний майстер К. Даміан дав її удосконаленій ним гармоніці. У процесі еволюції акордеон набув розгалуженої системи регістрів (близько 40), що надають звучанню різнотембрового забарвлення. Від 1830-х інструмент поширився в усій Європі та Північній Америці. У Росії на базі кнопочної версії акордеона 1907 московським майстром П. Стерліговим виготовлено інструмент з 4 рядами клавішів для правої руки, який названо «баян» (на честь легендарного співця Бояна зі «Слова про Ігорів похід»). Акордеон широко використовується у самодіяльному та професійному мистецтві.

Література

1. Charuhas T. The accordion. New York, 1955.
2. Dastych J., Pomykajczyk M., Akordeon. Warszawa, 1959.
3. Das Akkordeon. Leipzig, 1964.
4. Akkordeon od A do Z. Krakуw, 1966.
5. Мирек А. Из истории аккордеона и баяна. Москва, 1967.
6. Мирек А. Гармоника. Прошлое и настоящее. Москва, 1994.
7. Давидов М. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва. Київ, 1998.

Автор ВУЕ

• М. Я. Кузик