Акція

Акція (франц. action, від лат. actio — рух, дія) — 1) Цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному капіталі акціонерного товариства, дає власникові право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства.

Зміст

Історична довідка

Класифікація

Характеристика

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

У науковій літературі існує кілька версій виникнення акцій. Перша: акції виникли в Римській імперії, коли держава передала частину своїх функцій з надання державних послуг приватним підприємствам, які випустили акції (лат. partes). Друга: у 1288 фінно-шведська пакувальна компанія «Штора Енсо» («Stora Enso»), яка існує й сьогодні, випустила перший зареєстрований сертифікат акцій. За іншою версією, перше раннє акціонерне товариство було засноване у м. Тулузі (Франція) у 13 ст. і називалося «Товариство млинів Базакля» («La Société des Moulins du Bazacle»), кожний його член отримував папір відповідно до його участі у товаристві. Водночас у Німеччині створювалися гірничодобувні товариства на пайових засадах. Паї (кукси — в німецьких гірничодобувних товариствах) вільно відчужувалися.

Подальшу історію виникнення акцій повʼязують з конкурентними процесами світової торгівлі. 20.03.1602 торговельні компанії Нідерландів, що спеціалізувалися на товарообігу між Європою та південно-східною Азією, обʼєднались для протистояння іспанським і португальським конкурентам, які намагались монополізувати цей ринок, та утворили велику компанію під назвою «Обʼєднана Ост-Індська Компанія», ООІК («Vereinigte Ostindische Compagnie», VOC). Статутний капітал ООІК становив 6 424 528 гульденів, але в умовах жорсткої конкуренції він був замалий. Основною ідеєю, яка б забезпечила залучення додаткових коштів, було рішення власників про вільний доступ до купівлі частки статутного капіталу та надання акціонерам прав співвласників. Випущені в обіг цінні папери ООІК із правами власника стали першими акціями у сучасному розумінні. Акції першого випуску мали номінал в 3000 гульденів, що було дуже великою сумою для того часу, однак попри це перший випуск акцій був розпроданий за кілька днів. Майбутні співвласники купували акції в розстрочку, чотирма частинами (1603–1606). Акціонер отримував чек («частину») на виплачену суму.

Майже паралельно з голландською була заснована і англійська Ост-Індська компанія. Створення цієї компанії відбулося на базі союзу окремих товариств (за сучасною термінологією шляхом реорганізації останніх у формі злиття) для протистояння голландській конкуренції. За прикладом англійської Ост-Індської компанії були створені інші, до 18 ст. акціонерна справа в Англії розвивалася й поширювалася. Однак численні фінансові порушення та махінації викликали необхідність формування акціонерного законодавства, одним із перших актів якого став Закон «Про бульбашкові компанії» (1720), що заборонив усі акціонерні компанії, «створені на шкоду та розорення добрих підданих її величності». Цей закон діяв до 1825, a тому протягом усього 18 ст. характерним для акціонерного права Англії було значне втручання держави в діяльність акціонерних компаній шляхом жорсткого регулювання, обмеження прав та свобод акціонерів (зокрема права відчуження акцій).

Акції у сучасному розумінні виникли у 19 ст. З’явилися перші фондові біржі, де вільно продавалися акції. Так виник вториний ринок цінних паперів. У 19 ст. відбулася значна демократизація діяльності акціонерних компаній: 1825 скасована дія Закону «Про бульбашкові компанії»; Законом 1844 (Роберта Піля) введено державну реєстрацію акціонерних компаній. Актами про компанії 1856 і 1857 було передбачено обмеження відповідальності акціонерів як однієї з основних ознак акціонерного товариства.

У Німеччині акціонерне право зʼявилося в 19 ст. Норми про акціонерні товариства спочатку було включено до першого німецького Торгового уложення, а згодом — до Німецького торгового уложення 1897.

Поштовх у розвитку акціонерних товариств надало будівництво залізниць, яке активно розпочалось у 1830-ті. Акціонерне товариство ставало домінуючою формою капіталістичного підприємства насамперед у сфері залізничного транспорту й кредиту (акціонерні банки). З розвитком важкої промисловості з високою питомою вагою основного капіталу в сукупному капіталі промислових підприємств і зростанням концентрації та монополізації промисловості акціонерна форма стала домінуючою у всіх галузях, крім сільського господарства.

У Росії перше корпоративне обʼєднання виникло 1757. Це була Російська Константинопольська компанія. 1758 було створено Компанію Перського торгу, 1762 — Акціонерний емісійний банк, 1798 — Російсько-американську компанію. 1861 в Росії налічувалось 120 акціонерних товариств (без залізниць), 1881 — 635, на початку 1917 — 2,9 тис. На початку 19 ст. зʼявляються перші акти органів влади, які можна вже називати акціонерним законодавством. Це Указ від 6 вересня 1805 (виданий у звʼязку з банкрутством Петербурзької суднобудівної компанії), який чітко розʼяснював суть обмеженої відповідальності, а також Маніфест царя Олександра І від 01.01.1807 «Про даровані купецтву нові вигоди, відзнаки, переваги й нові засоби для сприяння поширенню й зміцненню торгових підприємств», який містив прямі рекомендації з організації акціонерних товариств. У такі товариства пропонувалося допускати представників всіх суспільних станів. Розглядалося два види товариств: повні товариства та товариства на вірі (подібні до командитних товариств Західної Європи).

Тоді ж виникли акціонерні обʼєднання і в Україні. Так, у 1830 імператор Микола І затвердив положення Комітету міністрів «Про заснування в Малоросії компанії для виробництва цукру із буряка». Заснована компанія займалася виключно виробництвом цукру та реалізовувала свою продукцію на ярмарках за умови обовʼязкової виплати «гільдійських повинностей», виступаючи як єдиний купець. Було розроблено проект Правил (прообраз Статуту) управління справами Малоросійської компанії. Згідно з ними справами компанії керували загальні збори акціонерів.

Найбільшого розвитку акціонерні товариства набули в 1960-х з прийняттям низки законів. У Німеччині у 1965 був прийнятий Акціонерний закон, який налічував понад 400 статей; у Франції 1966 — «Закон про торгові товариства», більшість статей якого присвячена акціонерним товариствам. В Англії правове становище акціонерних товариств визначено Законом 1985 «Про компанії», що налічує понад 747 статей і 25 додатків (до прийняття останнього діяли закони про компанії 1948, 1967, 1976, 1980, 1981).

Наприкінці 20 — на початку 21 ст. у всіх країнах з розвинутими ринковими відносинами обіг акцій став здійснюватися в бездокументарній (електронній) формі. В Україні бездокументарна форма акцій виникла разом з акціонуванням підприємств. З 2011 акціонерні товариства в Україні випускають тільки бездокументарні акції, що передбачено ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» (2008).

КЛАСИФІКАЦІЯ.

З а ф о р м о ю розрізняються акції, випущені у документарній та бездокументарній (електронній) формі. У разі їх випуску у документарній формі власникові видається сертифікат акції (акцій).

У документарній формі акції класифікуються за правом на цінний папір і правом за цінним папером. Право на цінний папір реалізується через акції на пред’явника, іменні та ордерні цінні папери (іменні акції, права за якими може реалізувати сама особа або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу). Ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

Право за цінним папером реалізується через акції з правом голосу і без нього, а також за правами розподілу частки від фінансово-господарської діяльності. У цьому разі акції поділяються на прості з правом голосу в управлінні товариством за принципом «одна акція — один голос на загальних зборах акціонерів» і привілейовані, що надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом.

У бездокументарній формі право на цінний папір реалізується у вигляді електронних акції на пред’явника та іменних. Акції на пред’явника зазвичай прості, а імені акції переходять в форму привілейованих. Облік електронних акцій здійснюється в Національному депозитарії України з 1999 у вигляді запису в реєстрі. На вимогу власника можна отримати виписку з реєстру, що підтверджує особу утримувача акцій.

З а у ч а с т ю в р о з п о д і л і ч а с т к и в п р и б у т к у т о в а р и с т в а акції поділяються на прості й привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом. Привілейовані акції надають їх власникам переважні права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. У випадку збитковості товариства дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%. Це обмеження повʼязано з необхідністю фіксованих дивідендних виплат за привілейованими акціями.

Привілейовані акції можуть бути таких видів:

а) кумулятивні, які дають власникам право не тільки на поточний, а й на не виплачений раніше з якихось причин дивіденд;

б) з часткою участі, яка дає право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди за простими акціями більші;

в) конвертовані, які можна обміняти на встановлену кількість простих акцій;

зі ставкою дивідендів, що коригується;

г) відзивні, які акціонерне товариство має право викупити;

ґ) ретрективні, які власник має право погасити у визначений момент за визначеною ціною.

З а с т у п е н е м р и з и к у т а о ч і к у в а н о ю д о х і д н і с т ю акції можна поділити на такі класи:

а) «з блакитними корінцями» — акції найбільш солідних і великих корпорацій;

дохідні — акції, дивіденди за якими перевищують середній рівень;

б) зростання — акції корпорацій, доходи яких вищі за середній рівень, проте дивідендні виплати невисокі (переважно акції компаній, що стрімко розвиваються);

в) циклічні — акції, ціна яких змінюється відповідно до змін в економіці (в основному це акції базових галузей економіки; інвестори намагаються придбати ці акції, коли відбувається підйом у галузі, й продати їх до початку спаду;

г) спекулятивні — акції молодих та маловідомих компаній; захищені (антициклічні) — акції, ціна на які досить стабільна навіть при спадах в економіці.

ХАРАКТЕРИСТИКА.

Акція має певну вартість.

Н о м і н а л ь н а в а р т і с т ь — ціна акції, отримана шляхом розподілу статутного капіталу акціонерного товариства на випущену кількість акцій. Номінал акції визначається під час заснування акціонерного товариства і залежить від того, на яку категорію інвесторів орієнтується товариство при розміщенні акцій. Номінальна вартість установлюється в національній валюті. Всі акції акціонерного товариства повинні мати однакову номінальну вартість. Акціонерне товариство не має права розміщувати жодну акцію за ціною, нижчою, ніж її номінальна вартість. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка. Акціонерне товариство може проводити процедуру деномінації акцій, за якої відбувається зміна їх номінальної вартості. Номінальна вартість акцій має винятково інформаційний характер і практично не має значення для подальшого обігу акцій на ринку цінних паперів.

Р и н к о в а, а б о к у р с о в а, в а р т і с т ь — ціна, що визначається на біржовому чи позабіржовому ринку в процесі купівлі – продажу і може бути вище, нижче або рівною номінальній вартості. Біржовий курс визначається для акцій, які включені до біржового списку фондової біржі. Курсова вартість визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність і стосується акцій, що не включені до біржового списку фондової біржі.

Б а л а н с о в а в а р т і с т ь — ціна, отримана шляхом ділення різниці між величинами активів і пасивів акціонерного товариства на кількість випущених акцій.

Акції можуть консолідуватися або дрібнитися. Акціонерне товариство має право здійснити дроблення всіх розміщених ним акцій, внаслідок чого одна акція конвертується у дві або більше акцій того самого типу і класу. Консолідація та дроблення акцій не призводять до зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства. У разі консолідації або дроблення акцій до статуту акціонерного товариства вносяться відповідні зміни стосовно номінальної вартості та кількості розміщених акцій. В Україні порядок здійснення консолідації та дроблення акцій товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Показник прибутковості акції розраховується у фінансовій звітності акціонерного товариства шляхом ділення суми прибутку після сплати податку на кількість акцій.

В Україні відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» (2008, набув чинності 29.04.2009) усі акції товариства є іменними.

Правовий статус акцій та порядок їх використання в Україні регулюються Законами України «Про цінні папери та фондовий ринок» (2006) та «Про акціонерні товариства» (2009).

2) У торгівлі — захід, що створює тимчасовий торговий дисбаланс, умовами проведення якого є приваблива пропозиція (дві покупки за ціною одної, покупка з подарунком тощо), обмежена у часі, поєднана з активними діями чи закликами придбати певну продукцію.

3) У рекламі — захід, метою якого є зростання обсягу продаж; проводиться у рамках рекламної кампанії.

4) У літературознавстві — дія персонажа (актанта), важлива для розвитку сюжету. Те саме, що й функція.

5) Дія, вчинена всередині країни або на міжнародній арені для досягнення і вирішення конкретної політичної, економічної, дипломатичної та іншої мети.

Див. також

Акція гуманітарна Акція політична Акція протесту

Дж.:

Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 // Відомості Верховної Ради України, 2008, № 50–51; Закон України «Про депозитарну систему України» від 06.07. 2012 // Відомості Верховної Ради України, 2013, № 39.

Літ :.

Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. Київ: Ділова Україна, 1996. 352 с.; Спасибо-Фатеева И. В. Акционерные общества: Корпоративные правоотношения. Харьков: Право, 1998. 250 с.; Бурлаков М. В. Про інформацію про цінні папери, які продаються на біржі, для знаходження по ній оптимальних стратегій їх купівлі-продажу / Горлів. регіон. ін-т ун-ту «Україна». Горлівка: [б. и.], 2013. 5 с.;

http://e-works.com.ua/work/3194_Poryadok_stvorennya_akcionernih_tovaristv.html