Алексєєв, Михайло Миколайович

Алексє́єв, Миха́йло Микола́йович (рос. Алексеев, Михаил Николаевич; 29.11.1918, с. Монастирське, тепер Калінінського р-ну Саратовської обл., Російська Федерація ― 19.05.2007, м. Москва, Російська Федерація) — письменник, журналіст, член Академії російської словесності (з 1998). Писав російською мовою.

Алексєєв, Михайло Миколайович
Народження	1918
Місце народження	Монастирське, Калінінський район, Саратовська область, Росія
Смерть	2007
Місце смерті	Москва, Росія
Місце поховання	Передєлкінське кладовище, Москва, Росія
Напрями діяльності	літературна творчість

Відзнаки
Премії	Державна премія РРФСР ім. М. Горького (1966), Міжнародна премія ім. М. Шолохова (1995)
Почесні звання	Герой Соціалістичної Праці (1978)
Лауреат Державної премії СРСР	1976

Життєпис

Народився у великій незаможній родині.

Навчався в Аткарському педагогічному училищі.

1938–1955 служив в армії солдатом, згодом офіцером (з липня 1941 воював на Південно-Західному та Сталінградському фронтах, на Курській дузі), був військовим корреспондентом.

1950‒1955 працював редактором військового видавництва. З 1951 — член Спілки письменників СРСР. 1957 закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті імені О. Горького (м. Москва). 1968–1990 обіймав посаду головного редактора журналу «Москва».

Творчість

Перший роман «Солдати» («Солдаты», 1951‒1953) опубліковано в журналі «Сибірські вогні» («Сибирские огни»).

Проблеми повоєнної армії зображено в повістях «Спадкоємці» («Наследники», 1957) та «Дивізіонка» («Дивизионка», 1959).

У низці творів тема війни тісно пов’язана з темою селянства: романи «Вишневий вир» («Вишневый омут», 1961) — історія трьох поколінь однієї родини, в долю яких втручаються війни; «Вербичка неплакуча» («Ивушка неплакучая», кн. 1‒2, 1970‒1975) — життя повоєнного села крізь призму важкої жіночої долі; «Забіяки» («Драчуны», 1981) — проблема колективізації та голоду Поволжя на початку 1930-х (разом із повістями «Карюха» («Карюха», 1967) та «Рижонка» («Рыжонка», 1990) об’єднано в автобіографічну трилогію); у повісті «Хліб — усьому голова» («Хлеб — имя существительное», 1963) відображено життя російського села до революції 1917, складний процес його перебудови у 1920‒1930-ті, створено галерею народних характерів.

На основі документальних матеріалів періоду війни написано роман «Мій Сталінград» («Мой Сталинград», 1993).

Українська складова

До збірника «Слово в строю» (1975) увійшли статті про творчість О. Довженка, О. Гончара, П. Загребельного та ін.

Переклав роман О. Гончара «Людина і зброя» (1962, разом з І. Карабутенком).

Був головою ради з української літератури Спілки письменників СРСР.

Українською мовою окремі твори М. Алексєєва переклали А. Дрофань, Д. Олександренко, М. Шумило.

Нагороди і визнання

Державна премія РРФСР ім. М. Горького (1966) за роман «Вишневий вир».

Державна премія СРСР (1976) за роман «Вербичка неплакуча».

Герой Соціалістичної Праці (1978). Нагороджений багатьма орденами і медалями.

Міжнародна премія ім. М. Шолохова (1995) за роман «Мій Сталінград».

На знак визнання вагомого внеску в російську культуру в 1998 керівництвом Саратовської області, Спілкою письменників Росії та Саратовським відділом Спілки письменників Росії було засновано щорічну літературну премію імені Алексєєва за створення визначних художніх творів.

Додатково

За мотивами повісті «Хліб — усьому голова» знято фільм «Журавушка» (1968, кіностудія «Мосфільм»). За романом «Вишневий вир» створено однойменний фільм (1985, «Мосфільм»), за мотивами повісті «Дивізіонка» — фільм «Заради кількох рядків» (1985, «Ленфільм»). За мотивами романів і повістей Алексєєва знято 8-серійну стрічку «Хліб — усьому голова» (1988, «Ленфільм).

Твори

Наследники : повесть. Москва : Воениздат, 1958. 200 с.
Собрание сочинений. Москва, 1975–1977. Т. 1–6.
Меж дней бегущих. Москва : Современник, 1986. 447 с.
Собрание сочинений : в 8 т. Москва : Молодая Гвардия, 1987.
Драчуны. Карюха. Рыжонка. Трилогия. Москва : Современный писатель, 1997. 445 с.
Избранные сочинения : в 3 т. Москва : Русское слово, 1998.
Мой Сталинград. Через годы, через расстояния : роман, повесть. Москва : Вече, 2005. 410 с.
Журавушка (сборник). Москва : Вече, 2012. 612 с.
Укр. перекл. — Вишневий вир. Київ : Молодь, 1964. 237 с.
Хліб — усьому голова. Київ :Дніпро, 1967. 313 с.
Вербичка неплакуча : в 2 кн. Київ : Дніпро, 1974–1979.
Солдати. Київ : Дніпро, 1985. 597 с.
Ці споконвічні родинні зв’язки. Київ, 1985.

Література

1. Баладин Л. Любовь и доброта: К пятидесятилетию Михаила Алексеева // Сибирские огни. 1968. № 8

2. Елкин А. С. Земля и грозы: Очерки творчества М. Алексеева. Москва : Советский писатель, 1976. 309 с.

3. Лобанов М. П. Освобождение // Волга. 1982. № 10.

4. Борзунов С. М. Михаил Алексеев: встречи, книги, размышления. Москва : Московский рабочий, 1983. 192 с.

5. Куземський В. С. Творчість Михайла Алексєєва. Київ, 1983. 13 с.

6. О чем не поплакал про то не споешь: родное поле Михаила Алексеева // Пырков И. В. «Ненароком вспомнишь обо мне» : Избранные портреты саратовских писателей. Саратов : МарК, 2015. 102 с.

Автор ВУЕ

М. Ф. Гетьманець

Покликання на цю статтю: Гетьманець М.Ф. Алексєєв, Михайло Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алексєєв, Михайло Миколайович (дата звернення: 29.04.2024).