Алелюхін, Олексій Васильович

Алелю́хін, Олексі́й Васи́льович (рос. Алелюхин, Алексей Васильевич; 30.03.1920, с. Кесова Гора, тепер смт Тверської обл., РФ — 29.10.1990, м. Москва, тепер РФ) — військовий льотчик, генерал-майор авіації (з 1971), двічі Герой Радянського Союзу (серпень, листопад 1943).

Алелюхін, Олексій Васильович
Народження	1920
Місце народження	Кесова Гора, Тверська область, Росія
Смерть	1990
Місце смерті	Москва, Росія
Alma mater	Військова академія ім. М. Фрунзе, Москва
Місце діяльності	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Москва
Напрями діяльності	авіація

Відзнаки
Ордени	орден Леніна (1942, 1943), орден Червоного Прапора (1941, 1943, 1945), орден Червоної Зірки (1942, 1954), орден Суворова 3-го ступеня (1943), орден Олександра Невського (1943)
Медалі	медаль «За бойові заслуги» (1950)
Почесні звання	двічі Герой Радянського Союзу (серпень, листопад 1943)

Життєпис

Народився у родині залізничника. З 1936 мешкав у селищі Ліанозово (тепер у складі м. Москви). У 1936–1938 працював мармурником на заводі артілі «Канцпром» у м. Москві. У 1938 без відриву від виробництва закінчив планерну школу при аероклубі Жовтневого району м. Москви.

У Червоній армії з грудня 1938. Закінчив Борисоглібську військово-авіаційну школу ім. В. Чкалова (1939). Був направлений на службу молодшим льотчиком до Ленінградського військового округу, а згодом до 69-го винищувального авіаційного полку в Одеському військовому окрузі. Під час Другої світової війни льотчик-винищувач, командир ланки, ескадрильї, заступник командира 69-го (з березня 1942 — 9-го гвардійського) винищувального авіаполку (6-а винищувальна авіаційна дивізія, 8-а повітряна армія, Південний фронт). Воював на Південному, Південно-Західному, Сталінградському, 4-му Українському, 1-му і 3-му Білоруському фронтах.

У 1948 закінчив Військову академію ім. М. Фрунзе (м. Москва). Брав участь у Корейській війні 1950–1953: у жовтні — листопаді 1950 — як заступник командира 151-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії; у листопаді 1950 — лютому 1951 — як командир 28-ї винищувальної авіаційної дивізії. Бойових вильотів не здійснював.

У 1954 закінчив Вищу військову академію імені К. Ворошилова (тепер Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, м. Москва). З грудня 1954 — заступник начальника кафедри тактики винищувальної авіації та ППО, 1956–1961 — заступник начальника кафедри методики бойової підготовки Військово-повітряної академії (м. Моніно Московської області).

Займав командні посади в армії: начальник штабу 95-ї винищувальної авіаційної дивізії (1961–1963), начальник розвідки ВПС Московського військового округу (1963–1970), заступник начальника штабу 26-ї повітряної армії (1970–1974), заступник начальника штабу авіації Московського військового округу з показів авіаційної техніки (1974–1980), заступник начальника штабу ВПС Московського військового округу (1980–1985). З серпня 1985 — у відставці. Написав книгу мемуарів, яка не була опублікована.

Діяльність

Учасник оборони Одеси, Сталінградської битви, Ростовської, Донбаської, Мелітопольської, Кримської, Берлінської операцій. Війну закінчив у Німеччині.

Бойовий шлях розпочав на літаку І-16, згодом літав на ЛаГГ-3, Як-1, американському Р-39 «Аерокобра» та Ла-7. Здійснив 601 бойовий виліт, у 123 повітряних боях збив 28 ворожих літаків особисто і 6 у складі групи.

Після війни літав на реактивному винищувачі МіГ-7.

Нагороди та визнання

Нагороджений 2 орденами Леніна (1942, 1943), 3 орденами Червоного Прапора (1941, 1943, 1945), 2 орденами Червоної Зірки (1942, 1954), орденами Суворова 3-го ступеня та Олександра Невського (обидва — 1943), медаллю «За бойові заслуги» (1950), іншими орденами та медалями.

Бюсти О. Алелюхіну встановлені у смт Кесова Гора Тверської області РФ та м. Борисоглібську Воронезької області РФ. У смт Кесова Гора його іменем названі вулиця та школа.

Прізвище О. Алелюхіна викарбувано на пам’ятнику в Алеї героїв м. Мелітополя (Україна). У 1946–1991 ім’я О. Алелюхіна носила вулиця у м. Львові (Україна).

Література

Дважды Герои Советского Союза. Москва : Воениздат, 1973. 247 с. Бодрихин Н. Г. Советские асы. Москва : ЗАО КФК ТАМП, 1998. 324 с. Авиационная энциклопедия в лицах. Москва : Барс, 2007. 736 с. Жирохов М. А. 100 великих асов авиации. Москва : Вече, 2013. 384 с. Воробьёв В. М. Обаяние силы и уверенности // Герои Советского Союза на Тверской земле : в 5 т. / Науч. ред. Г. С. Горевой. Тверь, 2015. Т. 1. С. 11–16. Симонов А. А., Бодрихин Н. Г. Боевые лётчики — дважды и трижды Герои Советского Союза. Москва : Русские витязи, 2017. 388 с. Алелюхин Алексей Васильевич // Советские асы. Герои воздушных войн 1936–1945 гг. URL: http://soviet-aces-1936-53.ru/abc/a/alelyhin.htm; Алелюхин Алексей Васильевич // Герои страны. URL: www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=972

Автор ВУЕ

• Л. М. Хойнацька

Покликання на цю статтю: Хойнацька Л. М. Алелюхін, Олексій Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алелюхін, Олексій Васильович (дата звернення: 7.05.2024).