Алелюхін, Олексій Васильович
Алелю́хін, Олексі́й Васи́льович (рос. Алелюхин, Алексей Васильевич; 30.03.1920, с. Кесова Гора, тепер смт Тверської обл., РФ — 29.10.1990, м. Москва, тепер РФ) — військовий льотчик, генерал-майор авіації (з 1971), двічі Герой Радянського Союзу (серпень, листопад 1943).
Алелюхін, Олексій Васильович | |
---|---|
Народження | 1920 |
Місце народження | Кесова Гора, Тверська область, Росія |
Смерть | 1990 |
Місце смерті | Москва, Росія |
Alma mater | Військова академія ім. М. Фрунзе, Москва |
Місце діяльності | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Москва |
Напрями діяльності | авіація |
Відзнаки | |
---|---|
Ордени | орден Леніна (1942, 1943), орден Червоного Прапора (1941, 1943, 1945), орден Червоної Зірки (1942, 1954), орден Суворова 3-го ступеня (1943), орден Олександра Невського (1943) |
Медалі | медаль «За бойові заслуги» (1950) |
Почесні звання | двічі Герой Радянського Союзу (серпень, листопад 1943) |
Життєпис
Народився у родині залізничника. З 1936 мешкав у селищі Ліанозово (тепер у складі м. Москви). У 1936–1938 працював мармурником на заводі артілі «Канцпром» у м. Москві. У 1938 без відриву від виробництва закінчив планерну школу при аероклубі Жовтневого району м. Москви.
У Червоній армії з грудня 1938. Закінчив Борисоглібську військово-авіаційну школу ім. В. Чкалова (1939). Був направлений на службу молодшим льотчиком до Ленінградського військового округу, а згодом до 69-го винищувального авіаційного полку в Одеському військовому окрузі. Під час Другої світової війни льотчик-винищувач, командир ланки, ескадрильї, заступник командира 69-го (з березня 1942 — 9-го гвардійського) винищувального авіаполку (6-а винищувальна авіаційна дивізія, 8-а повітряна армія, Південний фронт). Воював на Південному, Південно-Західному, Сталінградському, 4-му Українському, 1-му і 3-му Білоруському фронтах.
У 1948 закінчив Військову академію ім. М. Фрунзе (м. Москва). Брав участь у Корейській війні 1950–1953: у жовтні — листопаді 1950 — як заступник командира 151-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії; у листопаді 1950 — лютому 1951 — як командир 28-ї винищувальної авіаційної дивізії. Бойових вильотів не здійснював.
У 1954 закінчив Вищу військову академію імені К. Ворошилова (тепер Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, м. Москва). З грудня 1954 — заступник начальника кафедри тактики винищувальної авіації та ППО, 1956–1961 — заступник начальника кафедри методики бойової підготовки Військово-повітряної академії (м. Моніно Московської області).
Займав командні посади в армії: начальник штабу 95-ї винищувальної авіаційної дивізії (1961–1963), начальник розвідки ВПС Московського військового округу (1963–1970), заступник начальника штабу 26-ї повітряної армії (1970–1974), заступник начальника штабу авіації Московського військового округу з показів авіаційної техніки (1974–1980), заступник начальника штабу ВПС Московського військового округу (1980–1985). З серпня 1985 — у відставці. Написав книгу мемуарів, яка не була опублікована.
Діяльність
Учасник оборони Одеси, Сталінградської битви, Ростовської, Донбаської, Мелітопольської, Кримської, Берлінської операцій. Війну закінчив у Німеччині.
Бойовий шлях розпочав на літаку І-16, згодом літав на ЛаГГ-3, Як-1, американському Р-39 «Аерокобра» та Ла-7. Здійснив 601 бойовий виліт, у 123 повітряних боях збив 28 ворожих літаків особисто і 6 у складі групи.
Після війни літав на реактивному винищувачі МіГ-7.
Нагороди та визнання
Нагороджений 2 орденами Леніна (1942, 1943), 3 орденами Червоного Прапора (1941, 1943, 1945), 2 орденами Червоної Зірки (1942, 1954), орденами Суворова 3-го ступеня та Олександра Невського (обидва — 1943), медаллю «За бойові заслуги» (1950), іншими орденами та медалями.
Бюсти О. Алелюхіну встановлені у смт Кесова Гора Тверської області РФ та м. Борисоглібську Воронезької області РФ. У смт Кесова Гора його іменем названі вулиця та школа.
Прізвище О. Алелюхіна викарбувано на пам’ятнику в Алеї героїв м. Мелітополя (Україна). У 1946–1991 ім’я О. Алелюхіна носила вулиця у м. Львові (Україна).
Література
Дважды Герои Советского Союза. Москва : Воениздат, 1973. 247 с. Бодрихин Н. Г. Советские асы. Москва : ЗАО КФК ТАМП, 1998. 324 с. Авиационная энциклопедия в лицах. Москва : Барс, 2007. 736 с. Жирохов М. А. 100 великих асов авиации. Москва : Вече, 2013. 384 с. Воробьёв В. М. Обаяние силы и уверенности // Герои Советского Союза на Тверской земле : в 5 т. / Науч. ред. Г. С. Горевой. Тверь, 2015. Т. 1. С. 11–16. Симонов А. А., Бодрихин Н. Г. Боевые лётчики — дважды и трижды Герои Советского Союза. Москва : Русские витязи, 2017. 388 с. Алелюхин Алексей Васильевич // Советские асы. Герои воздушных войн 1936–1945 гг. URL: http://soviet-aces-1936-53.ru/abc/a/alelyhin.htm; Алелюхин Алексей Васильевич // Герои страны. URL: www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=972
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хойнацька Л. М. Алелюхін, Олексій Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алелюхін, Олексій Васильович (дата звернення: 7.05.2024).