Відмінності між версіями «Альберт (озеро)»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | '''Альбе́рт''', Ньянца ― озеро на Сході Центральної Африки, одне з Великих Африканських озер. | ||
[[Файл:Альберт.jpg|міні|праворуч|250пкс|Паромна переправа]] | [[Файл:Альберт.jpg|міні|праворуч|250пкс|Паромна переправа]] | ||
− | + | ==Розташування== | |
− | |||
Координати оз. Альберт: 1º 00′–2º 20′ пн. ш.; 30º 20′–31º 30′ сх. довготи. | Координати оз. Альберт: 1º 00′–2º 20′ пн. ш.; 30º 20′–31º 30′ сх. довготи. | ||
− | Озеро Альберт розташоване на кордоні Республіки [[Уганда]] (зх. берег, назва ― озера Ньянца) і [[Конго (Демократична Республіка Конго)|Демократичної Республіки Конго]] (сх. й пн. узбережжя, назва ― оз. Мобуту-Сесе-Секо на честь | + | Озеро Альберт розташоване на кордоні Республіки [[Уганда]] (зх. берег, назва ― озера Ньянца) і [[Конго (Демократична Республіка Конго)|Демократичної Республіки Конго]] (сх. й пн. узбережжя, назва ― оз. Мобуту-Сесе-Секо на честь державного діяча Мобуту Сесе Секо). |
+ | Альберт ― найпівнічне озеро рифтової долини Альбертін, західне відгалуження Східно-Африканського рифту Східно-Африканської зони розломів. Розташоване на висоті 615 м над рівнем моря, є частиною складної системи водойм верхів’їв р. Нілу. | ||
+ | ==Відкриття== | ||
+ | Європейськими відкривачами Альберта (1864) були мандрівники й дослідники з Великої Британії С. В. Бейкер (1821–1893) та Ф. Бейкер (1841–1916). Вони назвали озеро ім’ям померлого чоловіка британської [[Вікторія (королева)|королеви Вікторії]] ― Альберта Саксен-Кобург-Готського (1819–1861). | ||
+ | ==Характеристика== | ||
Альберт ― озеро тектонічного походження на грабені, що є північним відрізком Західного рифту. Це одна з його найдавніших ділянок, утворена в середині [[Третинний період і третинна система|третинного періоду]] і третинної системи бл. 20 млн р. тому. Тоді ж виник і прообраз сучасного озера. На ранніх етапах розвитку [[грабен]] був не таким глибоким, а водойма в ньому ― мілководнішою, але значно більшою за площею. У подальшому тектонічні рухи підняли краї грабена й поглибили озерну [[Улоговина|улоговину]], унаслідок чого водойма зменшилася за розміром. | Альберт ― озеро тектонічного походження на грабені, що є північним відрізком Західного рифту. Це одна з його найдавніших ділянок, утворена в середині [[Третинний період і третинна система|третинного періоду]] і третинної системи бл. 20 млн р. тому. Тоді ж виник і прообраз сучасного озера. На ранніх етапах розвитку [[грабен]] був не таким глибоким, а водойма в ньому ― мілководнішою, але значно більшою за площею. У подальшому тектонічні рухи підняли краї грабена й поглибили озерну [[Улоговина|улоговину]], унаслідок чого водойма зменшилася за розміром. | ||
Рядок 11: | Рядок 15: | ||
Береги озера слабо розчленовані, переважно гористі, здебільшого круті, іноді майже стрімкі, з рівнинними ділянками трав’яної савани й рідколісся дерев зонтичного типу та локальними чагарниковими заростями; дно плоске, мулисте. | Береги озера слабо розчленовані, переважно гористі, здебільшого круті, іноді майже стрімкі, з рівнинними ділянками трав’яної савани й рідколісся дерев зонтичного типу та локальними чагарниковими заростями; дно плоске, мулисте. | ||
− | + | ==Флота і фауна== | |
У заростях очерету болотних дельт річок Вікторія-Ніл і Семлікі багато птахів, зокрема вінценосний журавель. Серед водоплавних ― чаплі, баклани, качки, рибалочки. Часто трапляються крокодили та бегемоти, гіпопотами. Стабільність температур верхніх (бл. +30 °С) і нижніх шарів води (+ 26 °С) сприятлива для іхтіофлори та іхтіофауни. У фітопланктоні Альберта домінують синьозелені водорості та діатомові водорості, є дінофлагеляти. У зоопланктоні виявлено домінування веслоногих раків, які становлять бл. 90 % біомаси. Численні Гіллястовусі ракоподібні, личинки комарів Коретра і Десятиногі. | У заростях очерету болотних дельт річок Вікторія-Ніл і Семлікі багато птахів, зокрема вінценосний журавель. Серед водоплавних ― чаплі, баклани, качки, рибалочки. Часто трапляються крокодили та бегемоти, гіпопотами. Стабільність температур верхніх (бл. +30 °С) і нижніх шарів води (+ 26 °С) сприятлива для іхтіофлори та іхтіофауни. У фітопланктоні Альберта домінують синьозелені водорості та діатомові водорості, є дінофлагеляти. У зоопланктоні виявлено домінування веслоногих раків, які становлять бл. 90 % біомаси. Численні Гіллястовусі ракоподібні, личинки комарів Коретра і Десятиногі. | ||
Озеро Альберт багате рибою ― понад 40 видів, зокрема нільський окунь, звичайна тигрова риба, представники сімейств Кларієві, Мормірові, Коропові та ін. (7 видів риб ― ендеміки). Альберт забезпечує щонайменш 25 % нац. виробництва риби в Уганді. З кінця 20 ст. рибна ловля активно почала розвиватися і в Демократичній Республіці Конго. | Озеро Альберт багате рибою ― понад 40 видів, зокрема нільський окунь, звичайна тигрова риба, представники сімейств Кларієві, Мормірові, Коропові та ін. (7 видів риб ― ендеміки). Альберт забезпечує щонайменш 25 % нац. виробництва риби в Уганді. З кінця 20 ст. рибна ловля активно почала розвиватися і в Демократичній Республіці Конго. | ||
− | + | ==Інфраструктура== | |
Основні порти ― Бутіаба (Уганда) і Касеньї, Маажі Порт (Демократична Республіка Конго). На початку 2000-х у глибинних пластах Альберта виявлено перспективні родовища нафти, що сприяло поступовому відродженню регіону. На схилах прилеглих гір і скель є гарячі мінеральні джерела. На угандському березі функціонують солеві промисли Кібіров. Значна частина узбережжя Альберта на території Уганди є охоронною місцевістю, складником Національного парку Мерчисон-Фолс. | Основні порти ― Бутіаба (Уганда) і Касеньї, Маажі Порт (Демократична Республіка Конго). На початку 2000-х у глибинних пластах Альберта виявлено перспективні родовища нафти, що сприяло поступовому відродженню регіону. На схилах прилеглих гір і скель є гарячі мінеральні джерела. На угандському березі функціонують солеві промисли Кібіров. Значна частина узбережжя Альберта на території Уганди є охоронною місцевістю, складником Національного парку Мерчисон-Фолс. | ||
Версія за 20:07, 8 липня 2022
Альбе́рт, Ньянца ― озеро на Сході Центральної Африки, одне з Великих Африканських озер.
Зміст
Розташування
Координати оз. Альберт: 1º 00′–2º 20′ пн. ш.; 30º 20′–31º 30′ сх. довготи.
Озеро Альберт розташоване на кордоні Республіки Уганда (зх. берег, назва ― озера Ньянца) і Демократичної Республіки Конго (сх. й пн. узбережжя, назва ― оз. Мобуту-Сесе-Секо на честь державного діяча Мобуту Сесе Секо).
Альберт ― найпівнічне озеро рифтової долини Альбертін, західне відгалуження Східно-Африканського рифту Східно-Африканської зони розломів. Розташоване на висоті 615 м над рівнем моря, є частиною складної системи водойм верхів’їв р. Нілу.
Відкриття
Європейськими відкривачами Альберта (1864) були мандрівники й дослідники з Великої Британії С. В. Бейкер (1821–1893) та Ф. Бейкер (1841–1916). Вони назвали озеро ім’ям померлого чоловіка британської королеви Вікторії ― Альберта Саксен-Кобург-Готського (1819–1861).
Характеристика
Альберт ― озеро тектонічного походження на грабені, що є північним відрізком Західного рифту. Це одна з його найдавніших ділянок, утворена в середині третинного періоду і третинної системи бл. 20 млн р. тому. Тоді ж виник і прообраз сучасного озера. На ранніх етапах розвитку грабен був не таким глибоким, а водойма в ньому ― мілководнішою, але значно більшою за площею. У подальшому тектонічні рухи підняли краї грабена й поглибили озерну улоговину, унаслідок чого водойма зменшилася за розміром.
В Альберта впадають річки Семлікі (стік оз. Едуард з Південного Заходу) і Вікторія-Ніл (стік оз. Вікторія через оз. Кьога з Пд. Сх.). З Альберта витікає р. Альберт-Ніл ― один з витоків р. Нілу. Живлення озера відбувається завдяки стоку з бас. (24,9 км3, 84 %) та атмосфер. опадів (4,6 км 3, 16 %), витік з озера за експертними оцінками становить бл. 22 км3, випаровування ― 7,5 км3, середньорічні коливання рівня озера ― до 0,5 м, температура поверхневих вод ― до 30 °C.
Береги озера слабо розчленовані, переважно гористі, здебільшого круті, іноді майже стрімкі, з рівнинними ділянками трав’яної савани й рідколісся дерев зонтичного типу та локальними чагарниковими заростями; дно плоске, мулисте.
Флота і фауна
У заростях очерету болотних дельт річок Вікторія-Ніл і Семлікі багато птахів, зокрема вінценосний журавель. Серед водоплавних ― чаплі, баклани, качки, рибалочки. Часто трапляються крокодили та бегемоти, гіпопотами. Стабільність температур верхніх (бл. +30 °С) і нижніх шарів води (+ 26 °С) сприятлива для іхтіофлори та іхтіофауни. У фітопланктоні Альберта домінують синьозелені водорості та діатомові водорості, є дінофлагеляти. У зоопланктоні виявлено домінування веслоногих раків, які становлять бл. 90 % біомаси. Численні Гіллястовусі ракоподібні, личинки комарів Коретра і Десятиногі.
Озеро Альберт багате рибою ― понад 40 видів, зокрема нільський окунь, звичайна тигрова риба, представники сімейств Кларієві, Мормірові, Коропові та ін. (7 видів риб ― ендеміки). Альберт забезпечує щонайменш 25 % нац. виробництва риби в Уганді. З кінця 20 ст. рибна ловля активно почала розвиватися і в Демократичній Республіці Конго.
Інфраструктура
Основні порти ― Бутіаба (Уганда) і Касеньї, Маажі Порт (Демократична Республіка Конго). На початку 2000-х у глибинних пластах Альберта виявлено перспективні родовища нафти, що сприяло поступовому відродженню регіону. На схилах прилеглих гір і скель є гарячі мінеральні джерела. На угандському березі функціонують солеві промисли Кібіров. Значна частина узбережжя Альберта на території Уганди є охоронною місцевістю, складником Національного парку Мерчисон-Фолс.
Туристичну інфраструктуру на угандському березі Альберта представлено невеликими готелями, а найчастіше будиночками, що імітують місцеві хатини.
Література
- Morgan W. T. W. East Africa: It’s Peoples and Resources. London, New York, 1972;
- Дмитревский Ю. Д., Олейников И. Н. Озёра Африки. Ленинград, 1979;
- Beadle L.C. Lakes Albert (Mobutu) and Turkana (Rudolf), the Ethiopian Rift Lakes and Lake Tsana // The Inl and Waters of Tropical Africa. London, New York, 1981.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Івченко А. С., Лашевська А. А. Альберт (озеро) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альберт (озеро) (дата звернення: 15.05.2024).