Альтані, Іполит Карлович

Альта́ні, Іполи́т Ка́рлович (27.05.1846, м. Катеринослав, тепер м. Дніпро, Україна — 17.02.1919, м. Москва, тепер Російська Федерація) — диригент, хормейстер, педагог, член французької Академії красних мистецтв (з 1895).

Альтані, Іполит Карлович
Народження	1846
Місце народження	Дніпро, Україна
Смерть	1919
Місце смерті	Москва, Росія
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова, Санкт-Петербург
Місце діяльності	Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра, Київ, Україна, Великий театр, Москва, Росія
Напрями діяльності	Москва, Росія
Традиція/школа	музичне мистецтво

Життєпис

Народився у сім’ї військового капельмейстера. Під керівництвом батька навчався грі на скрипці.

У 8 років уперше виступив на сцені як соліст-скрипаль, відтоді разом із старшою сестрою (піаністкою) гастролював як скрипаль-вундеркінд.

Закінчив 1866 Петербурзьку консерваторію (клас скрипки Г. Венявського, композиції — М. Заремби та А. Рубінштейна). За порадою Г. Венявського під час навчання грав у оркестрі петербурзького Маріїнського театру (головний диригент К. Лядов), тоді ж вирішив присвятити себе диригуванню.

Від 1867 — хормейстер і диригент, у 1874–1882 — головний диригент приватної Київської російської опери (антреприза Ф. Бергера, з 1872 — І. Сєтова). На чолі оркестру театру виступав у музичних зібраннях разом з М. Лисенком (фортепіано), брав участь в організованих композитором «Слов’янських концертах» (1870-і).

У 1869−1871 та 1875−1876 викладав гармонію, контрапункт та історію музики у Київському музичному училищі (тепер Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра), у 1874–1875 — його директор.

Протягом 1870–1876 Альтані керував «Елементарними класами хорового співу» при Київському відділенні Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ). У сезон 1874−1875 — завідувач музичною частиною місцевого відділення ІРМТ, диригував також симфонічними концертами товариства.

З 1882 Альтані — головний диригент Великого театру в м. Москві.

Тривалий час Альтані обіймав посаду інспектора оркестрів; у 1882 був експертом музичного відділу Всеросійської художньо-промислової виставки.

1906 за станом здоров’я залишив Великий театр.

Похований у м. Москві на Введенському кладовищі.

Творчість

Під орудою Альтані вперше у Києві прозвучали опери «Опричник» П. Чайковського (отримала високу оцінку композитора), «Різдвяна ніч» М. Лисенка (1874, Альтані взяв участь в оркестровці твору), «Іван Сусанін» М. Глінки (усі три — 1874), «Галька» С. Монюшка (1875), «Аїда» Дж. Верді (1877), «Ворожа сила» О. Сєрова (1880). Діяльність диригента сприяла збільшенню кількісного складу оркестру та зростанню його професійного рівня, оновленню оперного репертуару, вдосконаленню виконавської майстерності співаків.

Вперше у Києві виконав у симфонічних концертах «Реквієм» В. А. Моцарта (1874), музику до казки О. Островського «Снігуронька» (1875) та симфонічну фантазію «Буря» (1878) П. Чайковського.

Під орудою Альтані у Великому театрі відбулися прем’єри опер «Мазепа» (1884), «Пікова дама» (1891), «Іоланта» (1893) П. Чайковського; «Борис Годунов» М. Мусоргського (1888); «Снігуронька» М. Римського-Корсакова (1893); «Алеко» С. Рахманінова (1893).

Уперше у м. Москві Альтані виконав «Урочисту увертюру «1812 рік» П. Чайковського (1882), «Реквієм» Дж. Верді (1890).

Виконавська майстерність диригента отримала високу оцінку П. Чайковського, саме у Альтані композитор брав уроки диригування (1880-і).

Диригентська техніка митця вирізнялася досить стриманим, сповненим впевненості й пластичної виразності жестом. Велика увага приділялась технічній довершеності виконання, чистоті інтонації, збалансованому звучанню оркестрових груп.

У своїх постановках Альтані прагнув до створення органічного музично-сценічного ансамблю, точного відтворення тексту партитури та авторського задуму.

Цитати

«В опері Великого театру було нудно. Щоправда, Альтані як головний капельмейстер мав багато чеснот. Він створив у Москві чудовий оркестр, який не поступався оркестрові Маріїнського театру. Оркестрами й хорами обидва ці театри могли похвастати у всьому світі». «В опере Большого театра было скучно. Правда, Альтани как главный капельмейстер имел много достоинств. Он создал в Москве прекрасный оркестр, не уступавший оркестру Мариинского театра. Оркестрами и хорами оба эти театра могли похвастать во всем мире».

 (В. Теляковський, театральний діяч. «Спогади». Цит. за електронним джерелом: http://oteatre.info/takoy-bolshoy-teatr/ї )

Література

Чечотт В. А. 25-летие киевской русской оперы (1867–1892). Киев : Типография Высочайшего утвердительного Товарищества И. Кушнерев и Ко, 1893. 55 с. Київ музичний / Відп. ред. М. М. Гордійчук. Київ : Наукова думка, 1982. 114 с. Современные музыкальные деятели. И. К. Альтани (биографический набросок) // Русская музыкальная газета. 1902. № 41. С. 1–3. URL: https://vivaldi.nlr.ru/pn000115315/view#page=486 Ипполит Карлович Альтани (по поводу 25-летия его дирижерской деятельности) // Ежегодник Императорских театров. Санкт-Петербург : Типография Императорских Санкт–Петербургских Театров, 1909. Вып. 6−7. С. 143–145. URL: http://full.sptl.spb.ru/ORIRK/EJEGODNIK/eit_1909_v_6-7.pdf Кузьмін М. І. Забуті сторінки музичного життя Києва. Київ : Музична Україна, 1972. 226 с. Ямпольский И. М. Альтани И. К. // Музыкальная энциклопедия : в 6 т. Москва : Советская энциклопедия ; Советский композитор, 1973. Т. 1. Кузьмін М. І. Альтані // Мистецтво України. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1995. С. 48–49. Альтані // Мистецтво України: біографічний довідник. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1997. С. 17. Станішевський Ю. О. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: Історія і сучасність. Київ : МузичнаУкраїна, 2002. 734 с. Зинькевич Е. С. Концерт и парк на крутояре…. Київ : Дух і літера, 2003. 316 с. Олійник О. Альтані // Українська музична енциклопедія. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, 2006. С. 53. Филиппов А. Грани минувшего: опыт оперного дилетанта. 2-е изд. Москва : Флинта, 2016. 225 с.

Автор ВУЕ

• Т. В. Сітенко

Покликання на цю статтю: Сітенко Т. В. Альтані, Іполит Карлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтані, Іполит Карлович (дата звернення: 7.05.2024).