Відмінності між версіями «Аматерасу»
| (Не показані 7 проміжних версій 4 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[Файл:Amaterasu 1.jpg|міні|праворуч|180пкс|<center>Зображення Аматерасу зі святилища Яеґакі-дзіндзя, художник Косе-но Канаока, 893 | + | [[Файл:Аматерáсу.mp3|міні|праворуч|320пкс|]] |
| − | + | [[Файл:Amaterasu 1.jpg|міні|праворуч|180пкс|<center>Зображення Аматерасу зі святилища Яеґакі-дзіндзя, художник Косе-но Канаока, 893</center>]] | |
| − | |||
| − | + | '''Аматерáсу''', '''Аматерáсу Оомікáмі ''' (япон. «Небесносяйна Велика богиня») — богиня Сонця у японській [[міфологія|міфології]], верховне божество релігії [[синто]]. | |
| + | Найдавніші міфи про Аматерасу містяться у хроніках 8 ст. «[[Кодзікі]]» («Записи про стародавні події») і «Ніхон сьокі» («Аннали Японії»). Згідно з ними, Аматерасу народилася з лівого ока бога [[Ідзанагі]], коли той омивався від скверни по поверненні з царства мертвих, і була ним призначена правити Рівниною Високого неба. Ображена братом, богом буревію Сусаноо, Аматерасу сховалася в Небесній печері, внаслідок чого світ занурився в морок. Інші боги намагалися виманити її з печери за допомогою особливого ритуалу. Вони принесли півнів, аби ті своїм співом викликали богиню Сонця (за традицією, брама торії перед входом до святилищ сінто символізує сідало для півнів). Врешті, богиня Аме-но Удзуме своїм екстатичним танцем викликала сміх богів і цікавість Аматерасу, яка визирнула з печери, отож боги схопили її і повернули до палацу. | ||
| + | |||
| + | Аматерасу — міфічна прародителька імператорського роду: вона відправила на землю свого онука Нініґі, доручила йому правити Японією і дала імператорські регалії (меч, дзеркало та намисто з яшми), а також колосок рису, щоби навчити людей рільництва. Її також вважають засновницею шовкопрядіння та ткацтва. | ||
| + | |||
| + | |||
Аматерасу зображують у вигляді вродливої молодої жінки у царському вбранні. Для поклоніння богині використовують не зображення, а табличку з її ім’ям або символ — кругле бронзове дзеркало. Головне святилище, присвячене Аматерасу — Ісе Дзінґу в сучасній префектурі Міе. | Аматерасу зображують у вигляді вродливої молодої жінки у царському вбранні. Для поклоніння богині використовують не зображення, а табличку з її ім’ям або символ — кругле бронзове дзеркало. Головне святилище, присвячене Аматерасу — Ісе Дзінґу в сучасній префектурі Міе. | ||
| Рядок 11: | Рядок 15: | ||
|<gallery mode="packed" heights="179px"> | |<gallery mode="packed" heights="179px"> | ||
Amaterasu 2.jpg|Аматерасу вручає колосок рису своєму онуку Нініґі. Автор сучасний японський художник Конно Какей. Картина знаходиться в музеї святилища Ісе Дзінґу | Amaterasu 2.jpg|Аматерасу вручає колосок рису своєму онуку Нініґі. Автор сучасний японський художник Конно Какей. Картина знаходиться в музеї святилища Ісе Дзінґу | ||
| − | Amaterasu 3.jpg|Аматерасу виходить з Небесної печери. Гравюра на дереві в стилі укійо-е. Автор Сюнсай Тосімаса, 1887 | + | Amaterasu 3.jpg|Аматерасу виходить з Небесної печери. Гравюра на дереві в стилі укійо-е. Автор Сюнсай Тосімаса, 1887 |
</gallery> | </gallery> | ||
| − | |} | + | |} |
| − | |||
== Література == | == Література == | ||
#Кодзики – Записки о деяниях древности : свиток 1-й. Мифы / Пер., коммент. Е. М. Пинус. СПб. : ШАР, 1993. 320 с. | #Кодзики – Записки о деяниях древности : свиток 1-й. Мифы / Пер., коммент. Е. М. Пинус. СПб. : ШАР, 1993. 320 с. | ||
#Нихон сёки – Анналы Японии : в 2 т. / Пер. и коммент. Л. М. Ермаковой и А. Н. Мещерякова. Т. 1. Свитки I–XVI. СПб. : Гиперион, 1997. 496 с. | #Нихон сёки – Анналы Японии : в 2 т. / Пер. и коммент. Л. М. Ермаковой и А. Н. Мещерякова. Т. 1. Свитки I–XVI. СПб. : Гиперион, 1997. 496 с. | ||
#Накорчевский А. А. Синто / 2-е изд., испр. и доп. СПб. : «Азбука-классика»; «Петербургское Востоковедение», 2003. 448 с. | #Накорчевский А. А. Синто / 2-е изд., испр. и доп. СПб. : «Азбука-классика»; «Петербургское Востоковедение», 2003. 448 с. | ||
| − | #Боги, святилища, обряды Японии: Энциклопедия синто / Под ред. И. С. Смирнова. Москва: РГГУ, 2010. 310 с. | + | #Боги, святилища, обряды Японии: Энциклопедия синто / Под ред. И. С. Смирнова. Москва: РГГУ, 2010. 310 с. |
== Автор ВУЕ == | == Автор ВУЕ == | ||
| − | [[Капранов С. В.|С. В. Капранов]] | + | [[Автор_ВУЕ::Капранов С. В.|С. В. Капранов]] |
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
{{Цитування}} | {{Цитування}} | ||
| − | |||
[[Категорія:ВУЕ]] | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:ВУЕ_Т2]] |
[[Категорія:Філософські науки]] | [[Категорія:Філософські науки]] | ||
[[Категорія:Релігієзнавство]] | [[Категорія:Релігієзнавство]] | ||
[[Категорія:Етнічні релігії]] | [[Категорія:Етнічні релігії]] | ||
[[Категорія:Синтоїзм]] | [[Категорія:Синтоїзм]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Японія]] |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Озвучено]] |
Поточна версія на 12:48, 25 травня 2021
Аматерáсу, Аматерáсу Оомікáмі (япон. «Небесносяйна Велика богиня») — богиня Сонця у японській міфології, верховне божество релігії синто.
Найдавніші міфи про Аматерасу містяться у хроніках 8 ст. «Кодзікі» («Записи про стародавні події») і «Ніхон сьокі» («Аннали Японії»). Згідно з ними, Аматерасу народилася з лівого ока бога Ідзанагі, коли той омивався від скверни по поверненні з царства мертвих, і була ним призначена правити Рівниною Високого неба. Ображена братом, богом буревію Сусаноо, Аматерасу сховалася в Небесній печері, внаслідок чого світ занурився в морок. Інші боги намагалися виманити її з печери за допомогою особливого ритуалу. Вони принесли півнів, аби ті своїм співом викликали богиню Сонця (за традицією, брама торії перед входом до святилищ сінто символізує сідало для півнів). Врешті, богиня Аме-но Удзуме своїм екстатичним танцем викликала сміх богів і цікавість Аматерасу, яка визирнула з печери, отож боги схопили її і повернули до палацу.
Аматерасу — міфічна прародителька імператорського роду: вона відправила на землю свого онука Нініґі, доручила йому правити Японією і дала імператорські регалії (меч, дзеркало та намисто з яшми), а також колосок рису, щоби навчити людей рільництва. Її також вважають засновницею шовкопрядіння та ткацтва.
Аматерасу зображують у вигляді вродливої молодої жінки у царському вбранні. Для поклоніння богині використовують не зображення, а табличку з її ім’ям або символ — кругле бронзове дзеркало. Головне святилище, присвячене Аматерасу — Ісе Дзінґу в сучасній префектурі Міе.
|
Література
- Кодзики – Записки о деяниях древности : свиток 1-й. Мифы / Пер., коммент. Е. М. Пинус. СПб. : ШАР, 1993. 320 с.
- Нихон сёки – Анналы Японии : в 2 т. / Пер. и коммент. Л. М. Ермаковой и А. Н. Мещерякова. Т. 1. Свитки I–XVI. СПб. : Гиперион, 1997. 496 с.
- Накорчевский А. А. Синто / 2-е изд., испр. и доп. СПб. : «Азбука-классика»; «Петербургское Востоковедение», 2003. 448 с.
- Боги, святилища, обряды Японии: Энциклопедия синто / Под ред. И. С. Смирнова. Москва: РГГУ, 2010. 310 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Капранов С. В. Аматерасу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аматерасу (дата звернення: 13.05.2024).
