Антиагрегантні засоби

Антиагрега́нтні засоби (від анти… і лат. aggregare — збирати, складати), дезагреганти — засоби, здатні впливати на агрегаційні та адгезивні властивості тромбоцитів.

За Анатомо-терапевтично-хімічною класифікаційною системою антиагрегатні засоби віднесено до групи В01АС (інгібітори агрегації тромбоцитів, за винятком гепарину).

Антиагреантні засоби представлені: • препаратами, що пригнічують активність тромбоксанової системи (див. Тромбоксани) — наприклад, ацетилсаліцилова кислота; • засобами, що підвищують активність простациклінової системи — наприклад, епопростенол; • засобами, що пригнічують зв’язування фібриногену з тромбоцитарними глікопротеїновими рецепторами GPІІb/IIIa — наприклад, абциксимаб, тирофібан, ептифібатид, тиклопідин, клопідогрел; • препаратами різного типу дії — наприклад, дипіридимол.

Найбільш широко застосовуваним антиагреантним засобом є ацетилсаліцилова кислота, механізм антитромботичної дії якої пов’язаний переважно зі здатністю пригнічувати біосинтез тромбоксану А2. Стимулятор простациклінових рецепторів епопростенол є природним простагландином, що інгібує агрегацію тромбоцитів та виявляє вазодилятуючі властивості. Засоби, що пригнічують зв’язування фібриногену з тромбоцитарними глікопротеїновими рецепторами (GP ІІb/IIIa), представлені антагоністами глікопротеїнових рецепторів і засобами, що блокують пуринові рецептори тромбоцитів та запобігають стимулюючій дії на них аденозиндифосфату (АДФ). Блокатори глікопротеїнових рецепторів — цемоноклональні антитіла (абциксимаб), синтетичні пептиди (ептифібатид) або синтетичні непептидні сполуки (тирофібан). Запобігають зв’язуванню з глікопротеїновими рецепторами фібриногену та низки інших сполук, що призводить до зменшення агрегації тромбоцитів з наступним утворенням тромбів. Засоби, що блокують пуринові рецептори (P2Y), зокрема тиклопідин та клопідогрел, здатні утворювати в організмі активні метаболіти. Вони блокують рецептори, з якими взаємодіє АДФ, запобігають активації глікопротеїнових рецепторів (GP IIb/IIIa) та агрегації тромбоцитів. До препаратів різного типу дії належить, зокрема, дипіридамол, що виявляє близьку до такої АСК антиагрегантну активність. Механізм дії пов’язаний з пригніченням активності фосфодиестерази (що збільшує внутрішньоклітинний рівень циклічного аденозинмонофосфату) та зменшує зворотне захоплення аденозину.

Антиагреантні засоби застосовують при різних патологічних станах для запобігання тромбоутворенню (ішемічна хвороба серця, ішемічний інсульт, діабетична ангіопатія, атеросклеротична ретинопатія, тромбофлебіти тощо).

Література

Машковский М. Д.Лекарственные средства. 16 изд., перераб., испр. и доп. Москва : Новая волна, 2012. 1216 с. Чекман І. С., Горчакова Н. О., Казак Л. І. та ін. Фармакологія / Ред. І. С. Чекман. 3-тє вид., випр. та доопрац. Вінниця : Нова книга, 2016. 784 с. Довідник лікарських засобів, зареєстрованих в Україні станом на 18.12.2017. URL: https://medhub.info Харкевич Д. А. Фармакология. 12-е изд., испр., перераб. и доп. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2017. 760 с. Державний формуляр лікарських засобів. Випуск десятий. Київ, 2018. 1222 с. URL: http://moz.gov.ua/uploads/1/5052-dn_20180510_868_dod_2.pdf ATC / DDD Index 2018 // WHO Collaborating Centre for Drug Statistics Methodology. URL: https://www.whocc.no/atc_ddd_index/ Drugs.com. URL: https://www.drugs.com/

Автор ВУЕ

• В. І. Жилюк
• А. Е. Лєвих

Покликання на цю статтю: Лєвих А. Е., Жилюк В. І. Антиагрегантні засоби // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антиагрегантні засоби (дата звернення: 7.05.2024).