Аньшань

Аньша́нь (кит. 鞍山市, піньїнь: Ānshān) — місто в провінції Ляонін, Китай.

Аньшань (鞍山市)
Країна	Китай
Область	Ляонін
Чисельність населення (тис.осіб)	1 539

Географічне положення

Розташоване на північному сході Китаю біля підніжжя хребта Цяньшань, що є відгалуженням Чанбайшанського плоскогірʼя.

Історична довідка

За часів імперії Мін на території сучасного міста було збудовано поштову станцію, яка отримала назву Аньшань. Дослівний переклад назви — «сідлова гора» — пов’язаний із горою, що розташована неподалік і за формою нагадує сідло. Дещо згодом поблизу станції почали оселятися робітники, що добували тут залізо.

1379 Аньшань сформовано у повноцінне містечко та військове укріплення. Упродовж наступних століть залишався малозначним селищем. 1900 під час Їгетуанського (Боксерського) повстання значна його частина була спалена. На початку 20 століття у цьому районі виявили поклади залізної руди, що прискорило будівництво Південно-Маньчжурської залізниці через Аньшань і сприяло зародженню металургійної промисловості. Виробництво чавуну та сталі у великих обсягах почалося у 1935–1937, коли під контролем Маньчжурської держави (Маньчжу–Го) було створено «Корпорацію важкої промисловості». Чавун та сталь експортувалися до Японії, що сприяло стрімкому розвитку міста. Під час Другої світової війни Аньшань зазнав значних руйнувань. 1951–1957 місто почало розбудуватися. Тоді ж, за технічної допомоги СРСР, був повністю реконструйований металургійний комбінат. У 1960 він давав 40% загального обсягу виплавки чавуну і сталі у КНР.

Населення

Чисельність населення Аньшаню — 1 539 000 осіб у межах міста та 3 646 000 у межах міського району (2010, перепис). Природний рух населення додатний, в основному за рахунок внутрішніх міграцій населення. За національною структурою переважна більшість населення Аньшаню — китайці (більше 80%), 10% населення — маньчжури, проживають також мяо, монголи.

Клімат

Клімат Аньшаню — помірний мусонний. Зима холодна, суха, середньодобова температура січня –10,2°С. Затяжна, прохолодна весна змінюється спекотним та вологим літом. Середньодобова температура липня +25°С. У липні–серпні — період мусонних дощів, під час яких випадає 350–360 мм опадів, часті катастрофічні зливи, у горах — паводки. Річна сума опадів — 800 мм.

Господарство

Промисловість

Аньшань — важливий промисловий центр КНР, відомий як «сталеве місто». Економіко-географічне положення Аньшаню подібне до м. Кривий Ріг в Україні, однак великі гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) оточують Аньшань у вигляді півкола (а не розташовані всередині міста). Найбільшими є Цяньшаньский, Аньшаньський, Датунський, Хейчанжуанський ГЗК. Поблизу останнього споруджене водосховище Вейкань — величезне шламосховище, куди скидають відходи збагачення залізної руди. На ГЗК відкритим способом розробляють поклади так званого «аньшаньського типу» — архейські вулканогенно-осадові породи, що містять магнетитові кварцити. Аньшанський металургійний комбінат розміщений вздовж залізниці Аньшань–Ляоянг майже на 20 км. Він виробляє чавун, сталь різних типів, труби, феросплави. Наразі комбінат належить корпорації «Ansteel» — одного з найбільших у світі виробників ванадію.

Інші великі підприємства Аньшаню — заводи з виробництва гірничого устаткування («Anshan Heavy Duty Mining Machinery»), завод хімічного машинобудування, комбінат із виробництва синтетичних барвників та пігментів, підприємства індустрії будівельних матеріалів.

Транспорт і зв’язок

Аньшань — великий залізничний вузол. Залізницею доставляють вугілля на металургійний комбінат, а в інші райони Китаю відвантажують залізорудний концентрат, сталь, прокат, машини. Аньшань має налагоджені пасажирські залізничні сполучення із багатьма містами КНР. Новий вокзал «Аньшань-Західний» приймає швидкісні пасажирські потяги, що курсують за лініями Пекін–Харбін та Харбін–Далянь. Є аеропорт Тенʼао — кількість пасажирських авіарейсів незначна.

Наука, освіта, культура

У місті більше 200 шкіл. Серед вищих навчальних закладів: Університет науки і технологій провінції Ляонін, Аньшанський педагогічний університет. Діє театр, мережа сучасних кінотеатрів.

Промислові райони Аньшаню розташовані переважно у західній частині міста, житлові — у центральній, південно-західній та східній. Стара житлова забудова нагадує радянські пʼятиповерхівки, нова — одно-, двох-, чотирьохсекційні будинки у 12, 20 та навіть 33 поверхи.

Проблеми сучасного Аньшаню — великий обсяг викидів в атмосферу металургійними та іншими заводами забруднюючих речовин, проведення масштабних гірничих вибухових робіт неподалік від житлових районів.

Туризм

У східній частині міста знаходиться великий парк «219» (або ім. 19 лютого 1948 — це день визволення Аньшаню) — масив зелених насаджень із штучними водоймами, атракціонами та буддійським храмом, де у 1995 була встановлена гігантська (260 тон, 8 м заввишки) статуя Будди, вирізана з цілого масиву нефриту — «Сад нефритового Будди». Незважаючи на розташування великих ГЗК, у приміській зоні Аньшаню збережено природні ландшафти. Цяньшанські гори, вкриті мішаними лісами, із мальовничими скелями — популярне місце відпочинку. На схилах гір розташовано понад 40 монастирів і храмів. Неподалік міста знаходиться відоме родовище мінеральних вод. Води термальні (до +72°С), збагачені натрієм, залізом, марганцем, йодом, в окремих свердловинах слаборадіоактивні. Популярні також лікувальні грязі з температурою до +45°С. Створено санаторій на 1300 місць, де лікують захворювання опорно-рухової та нервової систем, шкіри.

Література

1. The Lost City of Anshan // Science News. 1973. № 103 (14). P. 220–221.
2. Waters M. Ancient Persia: A Concise History of the Achaemenid Empire, 550–330 BCE. New York : Cambridge University Press, 2014. 274 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Аньшань // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аньшань (дата звернення: 15.05.2024).