Відмінності між версіями «Апостольські правила»

Поточна версія на 11:27, 4 березня 2023

«Апо́стольські правила», «Правила святих апостолів» — важлива пам’ятка церковного законодавства, збірка правил, приписів, звичаїв ранньохристиянської церкви.

Точний час створення і авторство достеменно невідомі, є предметом дискусій в історичній і церковно-канонічній літературі. Особисте авторство апостолів більшість дослідників ставлять під сумнів або заперечують, однак давність самих правил (1–3 ст.) визнають. Значна частина «Апостольських правил» містить норми, укорінені в церковній практиці ще з апостольських часів, але є правила явно пізнішого походження, створені в умовах легалізації християнства Римською владою.

Спершу «Апостольські правила» не були зведені в єдиний перелік, існували фрагментами в різних церквах; в єдину збірку об’єднані не раніше поч. 4-го ст. Апостольський авторитет правил уґрунтовують на їх цілковитій відповідності змісту й суті новозавітного вчення.

«Апостольські правила» — джерело церковної практики і канонічного права. Вже перші Вселенські собори посилаються на «Апостольські правила» як на відомі й авторитетні приписи церковного життя. Зміст «Апостольських правил» складається з норм-приписів та норм-заборон, адресованих переважно кліру, в окремих випадках — мирянам. Вагоме значення мають правила, що стосуються прав і обов’язків єпископів, принципів церковної ієрархії, улаштування помісних церков, накладання церковних покарань, здійснення християнських таїнств.

Трулльський Вселенський собор (691–692) визнав канонічний авторитет 85 «Апостольських правил», які відтоді й дотепер визнані Православними церквами. Римо-католицька церква визнає лише перші 50 правил. Апостольський авторитет визнає за «Правилами» і низка протестантських церков.

Джерела

Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих Отців / Пер. С. Чокалюка. Київ : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2008. 367 с.

Література

Джерела канонічного права Православної Церкви. Харків : УАПЦ, 1997. 112 с.
Ранні Отці Церкви. Львів : Видавництво УКУ, 2015. 512 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Апостольські правила // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апостольські правила (дата звернення: 19.04.2024).

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''«Апо́стольські правила»''', «Правила святих апостолів» — важлива пам’ятка церковного законодавства, збірка правил, приписів, звичаїв ранньохристиянської церкви. Точний час створення і авторство достеменно невідомі, є предметом дискусій в історичній і церковно-канонічній літературі. Особисте авторство апостолів більшість дослідників ставлять під сумнів або заперечують, а давність самих правил (1–3 ст.) визнають. Значна частина «А. п.» містить норми, укорінені в церковній практиці ще з апостольських часів, але є правила явно пізнішого походження, створені за умов визнання християнства римською владою. Спочатку «А. п.» не були зведені в єдиний перелік, існували фрагментами в різних церквах; в єдину збірку об’єднані не раніше початку 4-го ст. Апостольський авторитет правил ґрунтується на їх цілковитій відповідності змісту й суті новозавітного вчення.
+[[File:Апостольські правила.mp3|міні|праворуч|320пкс|]]
+'''«Апо́стольські правила», «Правила святих апостолів»''' — важлива пам’ятка церковного [[Законодавство|законодавства]], збірка правил, приписів, звичаїв ранньохристиянської церкви.
-«А. п.» — джерело церковної практики і канонічного права. Вже перші Вселенські собори посилаються на «А. п.» як на відомі й авторитетні приписи церковного життя. Зміст «А. п.» складається з норм-приписів та норм-заборон, адресованих переважно кліру, в окремих випадках — мирянам. Вагоме значення мають правила, що стосуються прав і обов’язків єпископів, принципів церковної ієрархії, улаштування помісних церков, накладання церковних покарань, здійснення християнських таїнств. Трулльський Вселенський собор (691–692) визнав канонічний авторитет 85 «А. п.», які відтоді до сьогодні визнані православною церквою. Римо-католицька церква визнає лише перші 50 правил. Апостольський авторитет визнає за «А. п.» і низка протестантських церков.
+Точний час створення і авторство достеменно невідомі, є предметом дискусій в історичній і церковно-канонічній літературі. Особисте авторство [[апостол]]ів більшість дослідників ставлять під сумнів або заперечують, однак давність самих правил (1–3 ст.) визнають. Значна частина «Апостольських правил» містить норми, укорінені в церковній практиці ще з апостольських часів, але є правила явно пізнішого походження, створені в умовах легалізації [[християнство|християнства]] Римською владою.
-==Видання==
-*Писания мужей апостольських / Введения, пер. с греч. и комментарии под. ред. А. Г. Дунаева. — М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2003. — 671 с.;
+Спершу «Апостольські правила» не були зведені в єдиний перелік, існували фрагментами в різних церквах; в єдину збірку об’єднані не раніше поч. 4-го ст. Апостольський авторитет правил уґрунтовують на їх цілковитій відповідності змісту й суті новозавітного вчення.
-*Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних Соборів і святих Отців. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2008. — 368 с.
-==Література==
+«Апостольські правила» — джерело церковної практики і канонічного права. Вже перші [[Вселенські собори]] посилаються на «Апостольські правила» як на відомі й авторитетні приписи церковного життя. Зміст «Апостольських правил» складається з норм-приписів та норм-заборон, адресованих переважно [[клір]]у, в окремих випадках — мирянам. Вагоме значення мають правила, що стосуються прав і обов’язків [[єпископ]]ів, принципів [[ієрархія церковна|церковної ієрархії]], улаштування [[помісна церква|помісних церков]], накладання церковних покарань, здійснення християнських [[таїнство|таїнств]].
-Джерела канонічного права Православної Церкви. — Харків: Вид-ня УАПЦ, 1997.— 112 с.;
-*Ранні Отці Церкви: Антологія. — Львів: Вид-во УКУ, 2015. — 512 с.
+Трулльський Вселенський собор (691–692) визнав канонічний авторитет 85 «Апостольських правил», які відтоді й дотепер визнані [[Православні автокефальні церкви|Православними церквами]]. [[Католицька церква|Римо-католицька церква]] визнає лише перші 50 правил. Апостольський авторитет визнає за «Правилами» і низка [[протестантизм|протестантських церков]].
+==Джерела ==
+* Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих Отців / Пер. С. Чокалюка. Київ : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2008. 367 с.
+==Література ==
+# Джерела канонічного права Православної Церкви. Харків : УАПЦ, 1997. 112 с.
+# Ранні Отці Церкви. Львів : Видавництво УКУ, 2015. 512 с.
+== Автор ВУЕ ==
+* [[Автор_ВУЕ::Арістова А. В. |А. В. Арістова]]
+{{Цитування_автор}}
+[[Категорія:Е-ВУЕ]]
+[[Категорія:ВУЕ]]
+[[Категорія:ВУЕ_Т2]]
+[[Категорія:Цивілізація]]
+[[Категорія:Філософські науки]]
+[[Категорія:Релігієзнавство]]
+[[Категорія:Християнство]]