Відмінності між версіями «Артем, Федір Андрійович»
(Створена сторінка: (1883–1921), політичний діяч, справжнє ім’я Сергеєв, Федір Андрійович.) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ( | + | '''Арте́м, Фе́дір Андрі́йович''' [рос. Артем, Федор Андреевич; справжнє прізвище — Сергеєв (рос. Сергеев); 19.03.1883, с. Глєбово, тепер Курської області Російської Федерації — 24.07.1921, поблизу м. Серпухова, тепер Московська область Російської Федерації] — революціонер, радянський партійний і державний діяч. |
| + | {{Персоналія | ||
| + | |Прізвище=Артем | ||
| + | |Ім’я=Федір | ||
| + | |По батькові=Сергійович | ||
| + | |Прізвище та ім’я мовою оригіналу=Артем, Федор Андреевич | ||
| + | |Псевдонім=Артем | ||
| + | |Справжнє ім’я= | ||
| + | |Справжнє прізвище=Сергеєв | ||
| + | |День народження=19 | ||
| + | |Місяць народження=03 | ||
| + | |Рік народження=1883 | ||
| + | |Місце народження=Глєбово; Курська область; РФ | ||
| + | |День смерті=24 | ||
| + | |Місяць смерті=07 | ||
| + | |Рік смерті=1921 | ||
| + | |Місце смерті=Серпухов; Московська область; РФ | ||
| + | |Місце поховання= | ||
| + | |Стать=ч | ||
| + | |Alma mater= | ||
| + | |Місце діяльності= | ||
| + | |Напрями діяльності= | ||
| + | |Традиція/школа= | ||
| + | |Відзнака= | ||
| + | |Ілюстрація= | ||
| + | }} | ||
| + | ==Життєпис== | ||
| + | Походив із селянської родини. 1888 разом із сім’єю переїхав до м. Катеринослава (тепер м. [[Дніпро (місто)|Дніпро]], Україна), де батько зайнявся підрядними будівельними роботами. Протягом 1892–1901 навчався в місцевому реальному училищі. 1901 вступив до Імператорського Московського технічного училища (тепер [[Московський державний технічний університет імені М. Е. Баумана|Московський державний технічний університет ім. М. Е. Баумана]]). Долучився до студентського руху, став членом [[Російська соціал-демократична робітнича партія|РСДРП]]. | ||
| + | |||
| + | 1902 за участь у студентській демонстрації Сергеєва заарештували, відрахували з училища. | ||
| + | |||
| + | Восени 1902 виїхав за кордон, у м. Парижі був слухачем Російської вищої школи суспільних наук проф. М. М. Ковалевського. | ||
| + | Весною 1903 повернувся в Росію, витримав екзамени до Петербурзького політехнічного університету, однак через неблагонадійність не був зарахований. Працював помічником машиніста на Катеринославській залізниці. | ||
| + | |||
| + | З 1904 — професійний революціонер. Вів партійну роботу в м. Харкові й на Уралі, брав участь у IV (об’єднавчому) з’їзді РСДПР. Упродовж року його двічі заарештовували. | ||
| + | |||
| + | У березні 1907 Сергеєва заарештували, після ув’язнення зіслали в Іркутську губернію (тепер РФ), звідки 1910 втік за кордон. У Китаї й Австралії перебивався випадковими заробітками, вів активну діяльність в [[Еміграція|емігрантському]] середовищі. | ||
| + | |||
| + | Після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції 1917]] повернувся в Росію і, за погодженням з ЦК РСДРП(б), в липні 1917 виїхав для партійної роботи в Харків, де був обраний членом міського комітету [[Більшовики|більшовиків]], секретарем Донецько-Криворізького обласного комітету партії. Делегат VI з’їзду РСДРП (б), обраний членом ЦК. Восени 1917 Артем — голова Харківської ради робітничих і солдатських депутатів, голова Губревкому, брав участь в організації більшовицького збройного повстання у м. Харкові. На І з’їзді Ради робітничих і солдатських депутатів обраний членом ВУЦВК. Призначений Народним секретарем у справах промисловості і торгівлі. 31 січня обраний головою Раднаркому [[Донецько-Криворізька радянська республіка|Донецько-Криворізької радянської республіки]]. Один з організаторів боротьби проти каледінщини, [[Центральна Рада|Центральної Ради]], австро-німецької військ в Україні. | ||
| + | |||
| + | У кінці 1918 — на початку 1919 став наркомом радянської пропаганди Тимчасового робітничого-селянського уряду України. Учасник боротьби проти денікінщини. | ||
| + | |||
| + | У 1920 — голова Донецького губвиконкому. На VIII з’їзді РКП(б) обраний кандидатом, а на VII, IX і Х з’їздах — членом ЦК РКП(б). Делегат ІІ і ІІІ конгресів [[Комінтерн|Комінтерну]]. Загинув під час випробувань аеровагону. | ||
| + | ==Твори== | ||
| + | *Статьи, речи, письма. Москва : Политиздат, 1983. 356 с. | ||
| + | ==Література== | ||
| + | #Артем на Украине. Документы и материалы. Харьков : Харьковское книжное издательство, 1961. 326 с. | ||
| + | #Астахова В. И. Революционная деятельность Артема в 1917–1918 гг. Харьков : Харьковский университет, 1966. 178 с. | ||
| + | #Солдатенко В. Ф. «Добиватися єдності Донецького басейну в межах радянської республіки» (Федір Андрійович Сергєєв) // Проект «Україна» 1917–1920. Постаті. Харків : Фоліо, 2011. С. 167–176. | ||
| + | #Сорочан А. Н. Остались в памяти. Николаев : ФОП Швець В. Д., 2014. 164 с. | ||
| + | |||
| + | [[Автор_ВУЕ::Солдатенко В. Ф.|В. Ф. Солдатенко]]{{Цитування_автор}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Історичні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Політичні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Політичні діячі]] | ||
| + | [[Категорія:Державні діячі]] | ||
Версія за 19:33, 19 липня 2022
Арте́м, Фе́дір Андрі́йович [рос. Артем, Федор Андреевич; справжнє прізвище — Сергеєв (рос. Сергеев); 19.03.1883, с. Глєбово, тепер Курської області Російської Федерації — 24.07.1921, поблизу м. Серпухова, тепер Московська область Російської Федерації] — революціонер, радянський партійний і державний діяч.
|
Артем, Федір Андрійович (Артем, Федор Андреевич) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Артем |
| Справжнє прізвище | Сергеєв |
| Народження | 19.03.1883 |
| Місце народження | Глєбово, Курська область, РФ |
| Смерть | 24.07.1921 |
| Місце смерті | Серпухов, Московська область, РФ |
Життєпис
Походив із селянської родини. 1888 разом із сім’єю переїхав до м. Катеринослава (тепер м. Дніпро, Україна), де батько зайнявся підрядними будівельними роботами. Протягом 1892–1901 навчався в місцевому реальному училищі. 1901 вступив до Імператорського Московського технічного училища (тепер Московський державний технічний університет ім. М. Е. Баумана). Долучився до студентського руху, став членом РСДРП.
1902 за участь у студентській демонстрації Сергеєва заарештували, відрахували з училища.
Восени 1902 виїхав за кордон, у м. Парижі був слухачем Російської вищої школи суспільних наук проф. М. М. Ковалевського. Весною 1903 повернувся в Росію, витримав екзамени до Петербурзького політехнічного університету, однак через неблагонадійність не був зарахований. Працював помічником машиніста на Катеринославській залізниці.
З 1904 — професійний революціонер. Вів партійну роботу в м. Харкові й на Уралі, брав участь у IV (об’єднавчому) з’їзді РСДПР. Упродовж року його двічі заарештовували.
У березні 1907 Сергеєва заарештували, після ув’язнення зіслали в Іркутську губернію (тепер РФ), звідки 1910 втік за кордон. У Китаї й Австралії перебивався випадковими заробітками, вів активну діяльність в емігрантському середовищі.
Після Лютневої революції 1917 повернувся в Росію і, за погодженням з ЦК РСДРП(б), в липні 1917 виїхав для партійної роботи в Харків, де був обраний членом міського комітету більшовиків, секретарем Донецько-Криворізького обласного комітету партії. Делегат VI з’їзду РСДРП (б), обраний членом ЦК. Восени 1917 Артем — голова Харківської ради робітничих і солдатських депутатів, голова Губревкому, брав участь в організації більшовицького збройного повстання у м. Харкові. На І з’їзді Ради робітничих і солдатських депутатів обраний членом ВУЦВК. Призначений Народним секретарем у справах промисловості і торгівлі. 31 січня обраний головою Раднаркому Донецько-Криворізької радянської республіки. Один з організаторів боротьби проти каледінщини, Центральної Ради, австро-німецької військ в Україні.
У кінці 1918 — на початку 1919 став наркомом радянської пропаганди Тимчасового робітничого-селянського уряду України. Учасник боротьби проти денікінщини.
У 1920 — голова Донецького губвиконкому. На VIII з’їзді РКП(б) обраний кандидатом, а на VII, IX і Х з’їздах — членом ЦК РКП(б). Делегат ІІ і ІІІ конгресів Комінтерну. Загинув під час випробувань аеровагону.
Твори
- Статьи, речи, письма. Москва : Политиздат, 1983. 356 с.
Література
- Артем на Украине. Документы и материалы. Харьков : Харьковское книжное издательство, 1961. 326 с.
- Астахова В. И. Революционная деятельность Артема в 1917–1918 гг. Харьков : Харьковский университет, 1966. 178 с.
- Солдатенко В. Ф. «Добиватися єдності Донецького басейну в межах радянської республіки» (Федір Андрійович Сергєєв) // Проект «Україна» 1917–1920. Постаті. Харків : Фоліо, 2011. С. 167–176.
- Сорочан А. Н. Остались в памяти. Николаев : ФОП Швець В. Д., 2014. 164 с.
Покликання на цю статтю: Солдатенко В. Ф. Артем, Федір Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артем, Федір Андрійович (дата звернення: 15.05.2024).
