Артюс-Бертран, Янн

Артю́с-Бертра́н, Янн (франц. Arthus-Berthrand, Yann; 13.03.1946, м. Париж, Франція) — фотограф, кінорежисер, екологіст.

Артюс-Бертран, Янн (Arthus-Berthrand, Yann)
Народження	1946
Місце народження	Париж, Франція
Місце діяльності	Сент-Огюстен, Шато-сюр-Алльє, Франція, Національний парк Масаї-Мара, Кенія
Напрями діяльності	кіномистецтво, фотографія, екологія

Відзнаки
Почесні звання	художник флоту (з 2005), офіцер Національного ордена Заслуг (з 2008), офіцер ордена Почесного легіону (з 2010), командор ордена Мистецтв і літератури (з 2013)

Життєпис

Походить із родини ювеліра. З 1963 працював помічником режисера, згодом грав маленькі ролі у кінофільмах («Скажи мені, хто вбив», 1965; «ОСС 117 бере відпустку», 1970 та ін.). Із дитинства захоплювався природою й тваринним світом й залишив кар’єру актора.

У 1967–1975 очолював парк-заповідник замку Сент-Огюстен у комуні Шато-сюр-Алльє (тепер регіон Овернь — Рона — Альпи). 1976 поїхав до Кенії, де у Національному парку Масаї-Мара досліджував поведінку родини левів. Водночас, аби заробити на прожиття, Артюс-Бертран працював пілотом повітряної кулі, перевозячи туристів. Для своїх досліджень робив багато фотографій тварин і природи, знятої з висоти. Саме тоді усвідомив своє покликання — за допомогою фотографій засвідчити красу природи Землі та вплив людини на природу. 1981 повернувся до Франції та опублікував першу професійну роботу як фотографа — книгу «Леви» (1983). Згодом працював фотографом і репортером у журналах «Нешионал Джіогрефік» («National Geographic»; зокрема 1989 підготував серію фотографій із велоперегонів «Тур де Франс»), «Лайф» («Life»), «Парі Матч» («Paris Match»), «Фігаро Магазин» («Figaro Magazine») та ін.

З 1990 регулярно робив фотографії на щорічному Сільськогосподарському салоні у м. Парижі, які обʼєднав у серію «Тварини і люди».

1991 Артюс-Бертран заснував фотоагентство «Альтітюд», перше агентство у світі, що спеціалізується на зйомках із літальних апаратів, 2005 — фундацію «Ґудпланет»

Від 22.04.2009 Артюс-Бертран — посол доброї волі Програми ООН з навколишнього середовища.

У 2012 створив неприбуткове товариство «Хоуп продакшн». У липні 2013 відкрив власне фотоательє у м. Парижі.

Творчість

Артюс-Бертран — автор-фотограф понад 60 книг. Один із фотопроектів, присвячений стану планети, «Земля, побачена з неба» (1999; перевидання 2005, 2010) мав міжнародний успіх. Було продано понад 3 млн примірників книжки, організовані виставки у більш ніж 100 країнах, які відвідали понад 200 млн осіб.

Серед книжок: присвячені спортивним змаганням «Дакар» і «Ролан Гаррос» (обидві — 1983), фотографії тварин «Собаки» (1992; перевид. 2000, 2005), «Коти» (1993; перевид. 2000, 2005), «Найкрасивіший кінь у світі» (2005), «Тварини» (2008), видання з питань екології «365 днів, щоб подумати про нашу Землю» (2007), «Біорізноманіття» (2010), «60 рішень проти змін клімату» (2014) та ін.

Артюс-Бертран також автор серії з 15 документальних телефільмів (тривалістю 90 хвилин) «Побачено з неба» (2006–2011), кожен із яких присвяченій окремій екологічній проблемі. Фільми демонструвалися у 49 країнах світу.

Фото- та відеопроект — «7 мільйонів інших» здійснений разом із фундацією «Ґудпланет». Автор зустрівся з понад 6 тис. мешканцями 84 країн, які відповіли на однакові питання (близько 40) про власні мрії, надії, побоювання тощо. Мета проекту — зрозуміти, що поєднує чи роз’єднує людей нашої планети.

Артюс-Бертран — режисер і сценарист повнометражного документального фільму «Дім» («Home»; 2009), присвяченого стану нашої планети. Фільм вийшов 05.06.2009 у День охорони довкілля й демонструвався водночас на Єлисейських полях у м. Парижі (понад 25 тис. глядачів), на телеканалах багатьох країн, в Інтернеті, в кінотеатрах по всьому світу (переважно безкоштовно). Загалом його побачили понад 600 млн глядачів у понад 100 країнах. Фільм складається лише з аерофотозйомок, зроблених із гелікоптера, і закадрового голосу, що розповідає про нашу планету та екологічні проблеми. Фільм перекладено українською мовою.

Після успіху фільму «Дім», Артюс-Бертран зняв фільми «Ліси та люди» (2011), «Спрага Землі», «Планета Океан» (обидва — 2012), «Середземне море, наше море для всіх» (2013), «Земля» (2015).

Для фільму «Людина» («Human»; 2015) Артюс-Бертран та його співробітники (20 операторів, 16 журналістів) 3 роки збирали інтерв’ю-свідчення 2 020 мешканців 60 країн 63 мовами, з яких вибрали 110 інтервʼю. Відповіді різних людей на якісь із запропонованих їм 40 питань поєднуються з кадрами різних країн, знятими з висоти. Фільм був першим, прем’єра якого відбулася на Генеральній Асамблеї ООН. Він демонструвався також поза конкурсом на 72-му Венеційському міжнародному кінофестивалі, отримав премію за кращий документальний фільм Пекінського міжнародного кінофестивалю, а також премію за найпопулярніший документальний фільм на міжнародному кінофестивалі у м. Ванкувері. В Україні фільм демонструвався на спеціальному показі на Одеському міжнародному кінофестивалі (2016).

Нагороди

Має почесне звання «художник флоту» (з 2005). Офіцер Національного ордена Заслуг (з 2008). Офіцер ордена Почесного легіону (з 2010). Командор ордена Мистецтв і літератури (з 2013).

Додатково

2003 Я. Артюс-Бертран за допомогою оптика А. Міклі організував переносну виставку фотографій «Земля, побачена з неба», призначену для сліпих. Фото були рельєфними, виготовлені в тактильній версії, їх можна було сприймати на дотик. Фото супроводжувалися поясненнями шрифтом Брайля.

Цитати

«У польоті я намагаюся бути дуже сконцентрованим. Я шукаю кадр. Світлини “Земля, побачена з неба” не робилися по одній щодня. … Гарних фото Землі я робив, можливо, близько двадцяти за рік. … Не можна винайти велике фото, це подарунок, який ми отримуємо». «En vol, jʼessaisdʼȇtre très concentré. Je cherche l’image. Une photo de La Terre vu du ciel , on n’en fait pas une tous les jours. … Des belles photos de la Terre, j’en fais peut-ȇtre une vingtaine par an. … On ne peut pas inventer une grand photo, c’est un cadeau que l’on reçoit »
(Цит. за кн.: Arthus-Bertrand Y. Ȇtre photographe. Paris : Éditions de la Martinière, 2003. P. 168)

Твори

Ȇtre photographe. Paris : Éditions de la Martinière, 2003. 240 р.
La Terre vu du ciel. Un portrait aérien de la planète. Édition 2017. Paris : Éditions de la Martinière, 2017. 440 p.
100 photo de Yann Arthus-Berthrand pour la liberté de la presse. Paris : Reporters sans frontières, 2017. 144 p.

Література

Courtright J. L., Smudde P. M. Environmental Leadership and Yann Arthus-Berthrand’ s Home // Environmental Leadership. A Reference Handbook. Los Angeles : Sage, 2012. P. 356–364. Miorin B. Yann Arthus-Berthrand et la mythologie écologique. Editions universitaires europeennes, 2014. 156 p. Damgé M. L’empire Yann Arthus-Bertrand en 5 chiffres // Le Monde.fr. 2015. URL: http://www.lemonde.fr/les-decodeurs/article/2015/09/16/l-empire-yann-arthus-bertrand-en-5-chiffres_4759524_4355770.html Yann Arthus-Bertrand: «C’est ridicule ce que vous dites» // Reporterre. 2015.URL:https://reporterre.net/Yann-Arthus-Bertrand-C-est-ridicule-ce-que-vous-dites Geneviève Colonna d'Istria. Arthus-Bertrand: «L'écologie politique est morte depuis longtemps» // Le Point. 2017. URL:http://www.lepoint.fr/environnement/arthus-bertrand-l-ecologie-politique-est-morte-depuis-longtemps-01-12-2017-2176502_1927.php Yann Arthus-Bertrand // Le Figaro. URL:http://evene.lefigaro.fr/celebre/biographie/yann-arthus-bertrand-14660.php Biographie // Yann Arthus-Bertrand. URL: http://www.yannarthusbertrand.org/fr/biography Фільм «Дім» українською мовою. URL: https://www.youtube.com/watch?v=AdPYTeAaEnM

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Артюс-Бертран, Янн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артюс-Бертран, Янн (дата звернення: 7.05.2024).