Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії

Емблема

Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) South Asian Association for Regional Cooperation (SAARC)
Рік створення	1985
Штаб-квартира	Катманду, Непал

Асоці́ація регіона́льного співробі́тництва Півде́нної А́зії, СААРК (англ. South Asian Association for Regional Cooperation, SAARC) ― субрегіональна організація економічного та політичного співробітництва азійських країн.

Історична довідка

Організацію створено 08.12.1985 в м. Дакка (Бангладеш), де були ухвалені Декларація регіональної кооперації й Хартія асоціації, що ґрунтувалися на суверенній рівності держав-учасниць. До її складу увійшли такі країни Південної Азії, як Індія, Пакистан, Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал і Шрі-Ланка. У 2007 до СААРК приєднався Афганістан. На 2020 до організації входять вісім країн Південної Азії з населенням близько 1,6 млн осіб. Країни-спостерігачі: Китай, Японія, США, Австралія, Іран, ЄС, Південна Корея, Маврикій, М’янма.

Характеристика

Структура

Вищий орган СААРК ― саміт глав держав. За формулювання поточної політики та координацію співробітництва відповідає Рада міністрів закордонних справ. Структурні підрозділи СААРК ― Секретаріат і Постійний форум. Очолює організацію Генеральний секретар. Штаб-квартира асоціації розміщена в м. Катманду (Непал).

Напрями діяльності

Мета створення асоціації ― сприяння економічному, соціальному й культурному розвитку регіону, забезпечення миру та стабільності, соціальної справедливості в регіоні, підвищення рівня життя населення країн-учасниць на основі багатостороннього співробітництва та кооперації, рівноправності та невтручання у справи одне одного. Основні сфери співробітництва ― сільське господарство й підтримка сільських жителів, наука та технології, культура, охорона здоров’я й контроль народжуваності, протидія торгівлі наркотиками й антитероризм. Основна діяльність СААРК спрямована на укріплення економічного співробітництва і розвиток торговельних зв’язків, проте також обговорюють і політичні питання, які не передбачені профілем організації.

Діяльність

11.04.1991 було підписано Угоду про створення зони вільної торгівлі в Південній Азії. У документі окреслено проведення країнами-учасницями політики лібералізації у сфері регіональної торгівлі, а також посилення економічного співробітництва на основі надання інвестицій і технологій. 11.04.1993 на саміті в м. Дакка задля поглиблення регіонального економічного співробітництва було ухвалено Угоду про преференційну торгівлю в Південній Азії (набула чинності 07.12.1995). У 2001 підписано Договір про вільну торгівлю, відповідно до якого до січня 2006 повинні були відмінити митні бар’єри між країнами-членами. У 2002 на саміті в м. Катманду (Непал) визначено мету регіональної економічної інтеграції ― створення до 2020 економічного союзу Південної Азії.

У 2004 на форумі СААРК в м. Ісламабаді (Пакистан), де обговорювали питання про реалізацію положень Договору про вільну торгівлю, головним було політичне питання про мирне врегулювання конфлікту між ядерними державами ― Індією та Пакистаном. Невирішення цього питання блокує важливі економічні процеси в регіоні, зокрема й посилення інтеграційних зв’язків між країнами, що вимагає узгодження багатьох рішень на консенсусних засадах. У січні 2004 учасники СААРК підписали Договір про створення Південноазійської вільної торговельної зони. Діяльність СААРК є малорезультативною через відсутність консенсусу з проблем внутрішньорегіональних і позарегіональних джерел загрози регіональній безпеці та напруженість у відносинах між найбільшими країнами регіону ― Індією та Пакистаном. У 2007 учасники СААРК заснували Фонд розвитку, що започаткувало процес фінансування спільних проектів. Країни-учасниці переважно співпрацюють у межах субрегіональних ініціатив економічного співробітництва, зокрема у так званому «Чотирикутнику зростання», до якого входять Індія, Бангладеш, Бутан та Непал.

У країнах-членах реалізується кілька проектів, спрямованих на підвищення рівня та якості життя населення, насамперед жінок. Важливий проект повʼязаний зі зменшенням чисельності населення, яке живе нижче рівня бідності. Реалізується також низка спільних проектів з охорони навколишнього середовища, забезпечення питною водою населення, будівництва автомобільних шляхів і залізниць, подальшого розвитку авіасполучення та інші пілотні інфраструктурні проекти. Найвагомішим внеском СААРК у справу нормалізації ситуації в регіоні стало створення механізму для проведення неформальних зустрічей і дискусій лідерів країн-учасниць, де розвʼязують економічні й політичні проблеми розвитку регіону.

Література

1. Константинов В. Ю. Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. ред. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 1. С. 86–87.
2. Галищева Н. В. СААРК: станет ли Ассоциация двигателем экономик Южной Азии? // Азия и Африка сегодня. 2010. № 11. С. 32–40.
3. Черевык К. А. Деятельность Ассоциации регионального сотрудничества стран Южной Азии (СААРК): экономический аспект // Альманах современной науки и образования. 2014. № 2 (81). С. 172–177.
4. Saini B. SAARC: Challenges and Prospects. New Delhi : Highbrow Scribes Publications, 2018. 225 p.
5. Thirty Years of SAARC: Society, Culture and Development // Ed. by R. Kumar, O. Goyal. Los Angeles; London; New Delhi : SAGE, 2020. 284 p.

Автор ВУЕ

В. Й. Лажнік

Покликання на цю статтю: Лажнік В. Й. Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (дата звернення: 29.04.2024).