Астазія

Аста́зія (від а… — заперечний префікс і грец. στάσις — стояння) — порушення здатності стояти через неспроможність фіксації центра ваги за відсутності ознак парезу або паралічу.

У пацієнта водночас збережені активні рухи у положенні лежачи, м’язова сила та координація. Цей стан спричинений переважно пухлинним або судинним ураженням лобової частки кори, таламуса або передніх відділів мозочка. Може виявлятися при істерії. Є структурним елементом синдрому астазії — абазії. Описана французьким патологом П. Блоком (1860–1896) та німецьким патологом О. Фогтом (1870–1959).

Література

Nutt J. G., Marsden C. D., Thompson P. D. Human walking and higher level gait disorders, particularly in the elderly // Neurology. 1993. № 43. Р. 268–279. Larner A. J. A Dictionary of neurological signs. Dordrecht : Springer, 2006. 348 p. Петрова Н. Н. Психиатрия, медицинская психология. Москва : КНОРУС, 2017. 507 с.