|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | '''Агіа́сма''' ([[Грецька мова|грец.]] Αγίασμα — святиня) — багатозначний термін: | + | '''Атараксія''' — незворушність, душевна рівновага, безпристрасність |
| | | | |
| − | '''1)''' У Септуагінті (переклад [[Старий Завіт|Старого Заповіту]] давньогрецькою, 3 ст. до н. е.) — святе місце, святилище, священне приношення, святиня. Також у цих значеннях вживають слово «агіасма» автори 1–9 ст. [[Філон Александрійський]], [[Климент Александрійський]], Ориген, [[Євсевій Кесарійський]], [[Василій Великий]], [[Григорій Богослов]], [[Іоанн Златоуст]], Дидим Сліпець, Феодорит Кирський, Феодор Студит. Климент Александрійський метафорично іменував [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] «Агіасма знання». У творах Василія Великого, Григорія Чудотворця, Григорія Ниського, преподобного [[Іоанн Дамаскін|Іоанна Дамаскіна]] агіасми (переважно в множині) — [[Святі Тайни]]. У 10 ст. слово набуває ще одного значення — храм.
| |
| | | | |
| − | '''2)''' У православних і греко-католиків — вода або миро, над якими здійснено обряд освячення. Кирило Скіфопольський у «Житії святого Євфимія» (6 ст.) розповідає про помазання миром («агіасмою») від раки з мощами на могилі святого Євфимія. У трактаті «Про церемонії візантійського двору» (10 ст.) імператора Костянтина VII Багрянородного агіасма — вода із джерела Влахернської церкви Богородиці, а також богоявленська вода (освячена в свято [[Богоявлення|Богоявлення]] (19 січня). Церковнослов’янська мова засвоїла поняття агіасми в значенні «свята вода»: «Агіасма еже є освячена вода» (Дубенський збірник, 16 ст.). Зазвичай агіасма — вода, що пройшла чин Великого водосвяття під час святкування [[Хрещення Господнє|Хрещення Господнього]] (19 січня); таку воду називають «великою агіасмою». Рідше вживають словосполучення «мала агіасма» (свячена вода, що пройшла чин Малого водосвяття). | + | ' |
| − | | |
| − | В українській духовній культурі богоявленська (хрещенська) вода вважається великою святинею. Її прийнято зберігати протягом року, окропляти речі, приймати у випадку недуги, давати пити тим, хто не може бути допущеним до [[Причастя|Святого Причастя]].
| |
| − | | |
| − | == Література ==
| |
| − | # Плюснин А. О святой воде. Москва: Благовест, 2013. 32 с.
| |
| − | == Автор ВУЕ ==
| |
| − | * [[Автор_ВУЕ::Предко О. І.|О. І. Предко]]
| |
| − | {{Цитування}}
| |
| − | [[Категорія:Цивілізація]]
| |
| − | [[Категорія:Поняття]]
| |
| − | [[Категорія:е-ВУЕ]]
| |
| − | [[Категорія:ВУЕ]]
| |
| − | [[Категорія:Філософські науки]]
| |
| − | [[Категорія:Релігієзнавство]]
| |
| − | [[Категорія:Православна церква]]
| |
| − | [[Категорія:Багатозначний термін]]
| |
