Блай-і-Фабрега, Мігель

Блай-і-Фабрега, Мігель (катал. Blay i Fàbrega, Miquel; 04.10 або 08.10.1866, м. Олот, провінція Жирона, Каталонія, Іспанія — 22.01.1936, м. Мадрид, Іспанія) — скульптор.

Життєпис

Навчався в державній школі малювання в художника-пейзажиста Х. Берга-і-Бойкса (1837–1914; Іспанія), одночасно в школі християнського мистецтва (діє до тепер) у художника Х. Вайдери (1843–1894; Іспанія).

1888 переїхав до м. Парижа, отримавши стипендію від провінційної ради м. Жирони на продовження мистецьких студій. Навчався в Школі образотворчих мистецтв. Відвідував заняття в Академії Жуліана та в майстерні скульптора А. М. А. Шапу (1833–1891; Франція).

1892 переїхав до м. Рима, де створив скульптуру «Перші холоди». За цю роботу здобув першу медаль на Міжнародній виставці образотворчого мистецтва в м. Мадриді.

1894 повернувся до м. Олота, за кілька місяців переїхав до м. Парижа.

Від 1906 жив у м. Мадриді. Від 1907 викладав у Спеціальній школі образотворчих мистецтв.

Член Королівської академії образотворчих мистецтв Сан-Фернандо (з 1909).

1925–1932 директор Академії образотворчого мистецтва в м. Римі.

Творчість

У роботах поєднував реалізм і символізм. На ранні скульптури вплинула творчість О. Родена.

Автор монументальних, портретних скульптур, медалей тощо, яким притаманні природність, елегантність, стриманість, технічна довершеність. Зображував повсякденні сцени, страждання людей. Найчастіше працював із мармуром. Спочатку ліпив у зменшеному масштабі гіпсові моделі, щоб вивчити фігуру та композицію.

«Перші холоди» вважають одним із найкращих творів іспанської пластики кінця 19 ст.

Виконав алегоричний рельєф «Популярна пісня» (катал. «La Canción Popular») для Палацу каталонської музики (м. Мадрид, 1907).

Автор пам’ятників: доктору Рубіо (парк Осте), дону Рамону Месонеро Романосу (сади Пінтора Рібери; обидва — 1914); доктору Кортезо (парк Ретіро, 1921), група з Ла-Пасо в памятнику Альфонсу ХІІ та ін.

Роботи є в Національному художньому музеї Каталонії (м. Барселона), музеях сучасного мистецтва в містах Олоті, Мадриді, Більбао та в приватних колекціях.

У музеї Прадо зберігають 11 малюнків митця.

Нагороди та визнання

Здобув медалі на Національних виставках 1892, 1897; почесні медалі на Всесвітніх виставках у м. Парижі (1900, 1908).

Кавалер ордена Почесного легіону (1901).

Література

1. Oliva Prat M. La obra del escultor Miguel Blay, en el Museo Provincial de Gerona // Revista de Girona. 1967. № 38. P. 19–23.
2. Salá C. Miquel Blay un gran mestre de l’escultura moderna. Olot : Diputació Comarques Gironines, 1981. 107 p.
3. Ferrés P. Miquel Blay I Fàbrega: 1866–1936: els anys a París. Terrassa : Centre Cultural Fundació Caixa Terrassa, 2005. 58 p.
4. Blay y Fábrega, Miguel // Museo del Prado. 2016. URL: https://www.museodelprado.es/aprende/enciclopedia/voz/blay-y-fabrega-miguel/9f181d1e-59a9-415b-b9cf-588850189962
5. Brea L. Miquel Blay, 1866–1936. Girona : Museu d'Art de Girona Agència Catalana del Patrimoni Cultural, 2016. 207 p.
6. Els primers freds, Miquel Blay // Museu Nacional d’Art de Catalunya. URL: https://www.museunacional.cat/ca/els-primers-freds-miquel-blay