Сінан, Ходжа Мімар Ага

Сіна́н, Ходжа́ Міма́р Ага́ (тур. Sinân Âğâ, Hoca Mimar; варіант повного імені — Абульменнан оглу Сінанеддін Юсуф; 15.04.1489, передмістя Агірнас м. Кайсері, Туреччина — 17.07.1588, м. Стамбул, Туреччина) — архітектор, інженер, провідний представник так званого великого османського стилю, автор понад 470 творів архітектури, Туреччина.

Життєпис

Народився у православній сім’ї грецького або вірменського етнічного походження у Каппадокії і був охрещений як Йосиф (Юсуф). Мав двох братів, з яких один перейшов у іслам, а другий лишився православним. 1511–1512 прибув до м. Стамбула як рекрут військового корпусу яничарів, де спочатку вивчився на теслю. Прийняв іслам і отримав ім’я Сінан (той, хто йде попереду); пізніше до імені додано Мімар (архітектор), Ходжа (учитель), Ага (пан, начальник, командир). Зазвичай його називали Мімар Сінан. 1523–1526 служив у корпусі яничарів офіцером, з 1526 був капітаном піхоти, військовим інженером, командував артилерією. 1535 став хасекі (полковником). Брав участь у численних військових походах і битвах: Османсько-перській війні 1514, поході в Єгипет 1517, облозі й завоюванні м. Белграда 1521, завоюванні острова Родос 1522, битві при Могачі й завоюванні Угорщини 1526, безуспішній облозі м. Відня 1529, походах у Персію 1533, на острів Корфу 1537, у Молдову 1538. Під час останнього походу в складних умовах за 10 днів збудував для війська дерев’яний міст через річку Прут, чим викликав загальне схвалення і забезпечив собі успішну подальшу кар’єру. За власним зізнанням скрізь, де довелося побувати, уважно вивчав твори архітектури, набуваючи практичного досвіду. 1538 завершив військову службу у зв’язку з призначенням на посаду головного придворного архітектора султана Сулеймана І Пишного. Був фактичним головним архітектором Османської імперії протягом 50 років, відповідав за розпланування, забудову, реконструкцію, благоустрій м. Стамбула та дотримання містобудівної дисципліни, будівельних норм і правил у всій імперії. Похований у запроєктованому ним тюрбе (мавзолеї) біля мечеті Сулейманіє у м. Стамбулі. Поховання досліджено археологами 1935.

Архітектурний доробок

Найвизначніші споруди Сінан створив на замовлення подружжя султана Сулеймана І Пишного, його дружини Роксолани, а також їхніх: сина, султана Селіма ІІ (1524–1574, тепер Туреччина) й онука, султана Мурада ІІІ (1546–1595, тепер Туреччина). Першу визначну споруду Сінан створив на замовлення Роксолани: мечеть її імені — Хасекі Хуррем Султан у м. Стамбулі 1538–1539. Пізніше навколо неї створено комплекс споруд установ соціальної допомоги. Творчість Сінана припала на історичну добу найвищого розвитку архітектури Османської імперії, коли було сформовано яскраву національну школу, зокрема й завдяки будовам Сінана. Цьому сприяло розширення території, зростання військової та економічної могутності імперії, що уможливило інтенсивну розбудову її столиці м. Стамбула, у якому після пристосування у другій половині 15 ст. старих православних церков під мечеті з 16 ст. почали зводити великі мусульманські сакральні комплекси. Найвищими досягненнями стали великі мечеті Шехзаде і Сулейманіє у м. Стамбулі та Селіміє у м. Едірне. У них Сінан розвинув традиційний тип купольної мечеті з внутрішнім двором. На формування характерного для його творчості типу центричної купольної споруди вплинуло дослідження ним ранньовізантійської церкви Святих Сергія і Вакха 527–529 у м. Константинополі (тепер м. Стамбул). Протягом кількох десятиріч Сінан досліджував, ремонтував 1573–1574 і забезпечував подальше збереження у доброму технічному стані Софійського собору в Константинополі, перетвореного на мечеть. Пам'ятка справила на зодчого таке враження, що під її впливом він перебував аж до 80-річного віку, намагаючись бодай повторити, якщо не перевершити, шедевр архітектури Візантійської імперії. Свідченням цього є стамбульська мечеть Шехзаде, завершена 1548. Тут уперше досягнуто тієї пірамідальної композиції з закономірним ступінчастим ритмом наростання архітектурних мас, яка була характерною для Софійського собору. Ця риса стане визначальною для сформованого Сінаном османського класичного або монументального стилю. У мечеті Сулейманіє 1550–1557 Сінан створив значно грандіознішу композицію. Його найвизначнішим твором є мечеть Селіміє у м. Едірне 1569–1575, в якій 85-річний зодчий відмовився від конструкцій і форм візантійської архітектури, створивши цілком оригінальну композицію, яка вирізняється небаченою доти висотною монументальністю, компактністю й центричністю. В історію світової архітектури мечеть Селіміє увійшла як головний витвір турецького зодчества, в якому найяскравіше виявився оригінальний національний стиль. Ця мечеть слугувала зразком для всіх купольних мечетей ісламського світу 17–18 ст. Сінан досить об’єктивно оцінював три свої найвизначніші мечеті: Шехзаде — учнівська робота; Сулейманіє — робота підмайстра; Селіміє — шедевр. Сінан збудував у Стамбулі багато мавзолеїв, з них найвідоміший — восьмигранний, купольний із зовнішньою аркадною галереєю мавзолей султана Сулеймана І Пишного 1560. Своєрідну композицію має бедестан (торговельний комплекс) Алі-паші 1560 у м. Едірне у вигляді критої торговельної вулиці завдовжки 300 м. Він же автор багатокупольних комплексів хамам (лазень) у м. Стамбулі: Чинилі, Хасекі Хуррем Султан (Роксолани) та Міхрімах — усі з двома відділеннями, симетричної композиції. Усім спорудам Сінана властивий високий рівень інженерних вирішень на основі точних математичних розрахунків, що є наслідком його тривалої і успішної практичної діяльності як військового інженера та дослідника. Завдяки творчості Сінана та його численних учнів 16 ст. стало для Османської імперії часом створення найяскравіших за стилістикою споруд національної архітектурної школи, для якої характерні: поєднання високої купольної зали з пониженими об’ємами навколо; багатоступінчасті центричні композиції; добре освітлені інтер’єри з багатобарвними вітражними вікнами; поліхромний мармуровий та майоліковий декор інтер’єрів при стримано вирішених фасадах.

Архітектурні твори

Згідно з підрахунками різних дослідників, Сінан є автором від 471 до 477 споруд та комплексів (тут не враховано оборонні споруди та малі архітектурні форми — фонтани, крамниці тощо). Із них: 29 сумнівних, 172 втрачено, 49 радикально перебудовано, 23 тепер у руїнах, 204 збережено. Серед усіх витворів Сінана 319 розташовано у м. Стамбулі. Він будував споруди усіх функціональних типів, відомих у його добу: великі п’ятничні (соборні) мечеті 107 (64 збережено); малі мечеті 52 (7 збережено); тюрбе (мавзолеї) 45 (32 збережено); медресе 74 (35 збережено) школи Корану 8 (4 збережено); початкові школи 6 (5 збережено); текіє (монастирі дервішів) 6 (2 збережено); шпиталі 3 (усі збережено); імарети (благодійні кухні з їдальнями) 22 (7 збережено); караван-сараї 31 (11 збережено); палаци 38 (2 збережено); паркові павільйони 5 (1 збережено); торговельні комплекси 8 (2 збережено); хамам (громадські лазні) 56 (13 збережено); мости 9 (усі збережено); акведуки 7 (усі збережено). До найвизначніших творів належать: мечеть Хасекі Хуррем Султан (Роксолани) у м. Стамбулі 1538-1539 мечеть Шехзаде у м. Стамбулі 1543-1548 мечеть Сулейманіє у м. Стамбулі 1550-1557 хамам Хасекі Хуррем Султан (Роксолани) у м. Стамбулі 1556-1557 мавзолей Хасекі Хуррем Султан (Роксолани) и у м. Стамбулі 1558-1559 мечеть Міхрімах Султан у м. Стамбулі 1562-1565 мавзолей султана Сулеймана у м. Стамбулі 1566-1567 мечеть Селіміє у м. Едірне 1567-1575 Мехмед Паші Соколовича міст у Вишеграді (тепер Боснія і Герцеговина) 1571-1578 В Україні: мечеть Селіма в Феодосії 1520 (не збережено); мечеть Джума-Джамі в Євпаторії 1552

Архітектурна школа

Під керівництвом Сінана постійно працювали від 17 до 30 архітекторів, серед яких понад третину становили християни. Він забезпечив професійну підготовку 250 архітекторів. Серед його учнів найвидатнішими визнано: Седефкара Мехмеда Агу (1540–1617, тепер Туреччина) — автора мечеті Ахмедіє (Блакитної мечеті) у м. Стамбулі 1609–1617; Мімара Хайреддіна (16 ст., тепер Туреччина) — автора Старого мосту у м. Мостарі (див. Мостарського Старого мосту територія); Ісу Мухаммада Ефенді (Устад Іса; друга половина 16 ст., тепер Туреччина — середина 17 ст., тепер Індія) — автора Тадж-Махалу. Ці учні Сінана є авторами пам’яток, які внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Визнання

Зважаючи на кількість, масштабність і якість споруд Сінана вважають автором найбільшої кількості архітектурних творів серед архітекторів усіх країн та історичних епох. Його твори є пам’ятками всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Стамбула історичні райони (тепер Туреччина); Мехмед Паші Соколовича міст у м. Вишеграді (тепер Боснія і Герцеговина); Селіміє мечеть і її соціальний комплекс у м. Едірне (тепер Туреччина). Його іменем у м. Стамбулі названо вулицю та від 1982 — Університет образотворчих мистецтв. Пам’ятники встановлено у містах Едірне й Кайсері, бюсти – у містах Анкарі й Стамбулі.

Додатково

• Сінан зізнався своєму другові й біографу, поету й художнику Саєму Мустафі Челебі (рік та місце народження невідомі — 1595; тепер Туреччина), що 1538 йому було боляче полишити корпус яничарів після 17-річної військової служби й він втішався тільки думкою про те, що надалі, працюючи цивільним архітектором, зможе бути корисним людям. • Сінан був сучасником великих італійських архітекторів доби Відродження, тож у європейській мистецтвознавчій літературі його називають «Мікеланджело Османської імперії».

Література

Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 140.
Necipoğlu G. The Age of Sinan: Architectural Culture in the Ottoman Empire. Princeton : Princeton University Press, 2005. 592 p.
Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 74-78.
Burelli A. R., Gennaro P. S. Die Moscheen von Sinan. Tübingen-Berlin : Wasmuth, 2008. 116 p.
Orlandi L. Il paesaggio delle architetture di Sinan. Istanbul : Ege Yayinlari, 2017. 324 p.