Асоціація держав Південно-Східної Азії
|
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) Association of South-East Asian Nations (ASEAN) | |
|---|---|
| Тип | політична, економічна й культурна регіональна організація |
| Рік створення | 1967 |
| Штаб-квартира | Джакарта, Індонезія |
| Центральний орган | саміт голів держав і урядів |
| Співпрацює з | ЄС, США, Канада, Японія, Китай, Південна Корея |
| Веб-сайт | http://www.asean.org |
Асоціа́ція держа́в Півде́нно-Схі́дної А́зії, АСЕАН (англ. Association of South-East Asian Nations, ASEAN) ― міжнародна політична, економічна й культурна регіональна організація азійських країн.
Зміст
Історична довідка
АСЕАН утворено на нараді міністрів закордонних справ п’яти країн регіону (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни) 08.08.1967 у м. Бангкоку (Таїланд) після ухвалення «Декларації АСЕАН» (Бангкокська декларація). З часом до складу АСЕАН приєдналися Бруней-Даруссалам (01.1984), В’єтнам (07.1995), Лаос і М’янма (07.1997) і Камбоджа (04.1999), що значно прискорило процес створення географічно цілісної регіональної «спільноти АСЕАН». Організація об’єднує десять країн з населенням понад 600 млн осіб і сукупним ВВП близько 2,2 трлн дол. (2014), що перетворює АСЕАН на епіцентр і рушійну силу регіональної економічної інтеграції.
Характеристика
Завдання
Мета та цілі створення Асоціації сформульовані в 2-й статті декларації:
- прискорення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні завдяки спільним зусиллям у дусі рівності та партнерства;
- сприяння миру та стабільності в регіоні через повагу до справедливості, законності та дотримання принципів Статуту ООН;
- сприяння активній співпраці та взаємодопомозі в галузях економіки, соціального забезпечення, культури, техніки, науки й адміністративного управління;
- надання взаємної допомоги для підготовки кадрів у галузі освіти, техніки та управління;
- ефективна співпраця з метою кращого використання сільського господарства, промисловості, розширення торгівлі, транспорту й *комунікацій та підвищення життєвого рівня своїх народів;
- сприяння вивченню проблем Південно-Східної Азії;
- встановлення та розвиток взаємовигідної співпраці з міжнародними й регіональними організаціями з аналогічними цілями та завданнями.
Функціональна та інституційна діяльність АСЕАН здійснюється відповідно до положень Хартії (Статуту) АСЕАН, яка була ратифікована в 2007 і набула чинності в грудні 2008.
Хартія АСЕАН складається з 55 статей, декларує такі основні принципи та цілі:
- визнання головної ролі АСЕАН в регіональному співробітництві;
- повага до принципів територіальної цілісності, суверенітету, національної самоідентифікації, невтручання у внутрішні справи країн-членів;
- сприяння регіональному миру та мирному розв’язанню спірних питань;
дотримання міжнародного права в питаннях прав людини, соціальної *справедливості та багатосторонньої торгівлі;
- створення органу щодо захисту прав людини;
- сприяння регіональній інтеграції та розвитку дружніх відносин з Європейським Союзом.
Завершення правового оформлення АСЕАН відбулось у 1976 після підписання на о. Балі (Індонезія) Договору про дружбу і співпрацю в Південно-Східній Азії та Декларації згоди АСЕАН. Раніше, 1971, у м. Куала-Лумпурі (Малайзія) країни-члени ухвалили Декларацію про зону миру, свободи та нейтралітету в Південно-Східній Азії.
Структура
Вищим керівним органом АСЕАН є саміт лідерів (голів держав і урядів) країн-членів, який відповідно до Хартії може відбуватися двічі на рік. Водночас передбачено проведення екстрених зустрічей керівництва АСЕАН. Організаційно-координувальну та консультативну роль виконують щорічні наради міністрів закордонних справ. Щороку відбуваються наради міністрів фінансів, економіки й сільського господарства. При цьому їх найважливіші рішення мають затверджувати міністри закордонних справ. Поточне керівництво здійснює Постійний комітет у складі міністра закордонних справ країни-голови та послів решти країн-членів.
Секретаріат АСЕАН перебуває в столиці Індонезії ― м. Джакарті, його очолює Генеральний секретар (термін повноважень ― 5 років). З 2018 Генеральний секретар АСЕАН Лім Джок Хой (Бруней).
У кожній країні АСЕАН організована діяльність Національних секретаріатів. За різними напрямками працюють 29 комітетів і 122 робочі групи, що дозволяє щорічно проводити понад 300 заходів на рівні міністрів, найвищих посадових осіб та експертів у межах АСЕАН.
Діяльність
2009 було засновано Раду соціально-культурного співробітництва у складі міністрів культури й освіти, яка на першому засіданні в серпні 2009 сформулювала пріоритетні завдання, звернувши першочергову увагу на необхідність подолання соціальних наслідків глобальної економічної кризи. З метою координації роботи у сфері соціально-культурних зв’язків затверджено Координаційну конференцію соціально-культурної спільноти АСЕАН. До неї також входять Фонд АСЕАН, Мережа університетів АСЕАН, Група міністрів АСЕАН та Організація міністрів освіти ПСА.
У 1990-х функціональний розвиток АСЕАН відбувався за двома основними напрямами: економічному ― створення Зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА) і політико-безпековому ― створення регіонального Форуму АСЕАН (АРФ). Головною парадигмою розвитку інтеграційної та коопераційної діяльності АСЕАН є нормотворчий інститут «Шлях АСЕАН» (англ. «ASEAN Way»), який регулює процес суспільної модернізації та розвиток соціально-економічних відносин в країнах Асоціації. Деструктивний вплив азійської валютно-фінансової кризи (1997–1998) призвів до різкого зменшення темпів зростання ВВП і обсягів експорту країн АСЕАН та змусив їх ухвалити в 1998 два важливих документи ― «Ханойський план дій» і «Бачення АСЕАН-2020», що стало поштовхом до посилення економічної інтеграції та інституційної трансформації АСЕАН. Унаслідок цієї трансформації виникла модель розширеної регіональної співпраці у форматі АСЕАН+3 (Японія, Китай, Південна Корея), сукупні фінансові ресурси якої допомогли приборкати кризові явища.
Подальша економічна інтеграція АСЕАН у контексті «Чіангмайської ініціативи» (2000), «В’єнтьянського плану дій» (2004), «Декларації дорожньої карти АСЕАН» (2009) та створення до 2015 економічної, соціальної і безпекової Спільноти АСЕАН наштовхнулись на світову фінансову кризу 2008–2010, яка загальмувала процес реалізації цих планів. Відповіддю на негативні явища стало залучення Австралії, Індії та Нової Зеландії для створення серед 16 країн-учасниць зони вільної торгівлі у форматі Східноазійського саміту (АСЕАН+6). Потенційно на таке інтеграційне об’єднання припадає близько 30 % світового ВВП і майже 50 % населення світу. Формальне перетворення АСЕАН+3 на Східноазійський саміт із залученням до нього в 2005 Австралії, Індії та Нової Зеландії, а в 2011 Росії та США (АСЕАН+8) створило умови для стратегічного діалогу й побудови нової архітектури безпеки та інтеграції в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР).
У списку важливих торговельно-економічних партнерів АСЕАН, крім Японії, Китаю та Південної Кореї, є США, Канада, провідні держави Європейського Союзу, що співпрацюють з країнами Асоціації як на двосторонній основі, так і в межах форуму Азія — Європа (АСЄМ), членами якого на 2020 є понад 50 європейських і азійських країн. Серед партнерів АСЕАН ― країни Близького Сходу, Латинської Америки та Африки.
Література
- Хьеп Ч. История Ассоциации государств Юго-Восточной Азии (АСЕАН) 1967–2000 гг. Москва : РОССПЭН, 2002. 240 c.
- Малетин Н. П. АСЕАН. Четыре десятилетия развития. Москва : МГИМО-Университет, 2007. 312 с.
- Frost E. Asia’s New Regionalism. London : Lynne Rienner, 2008. 293 p.
- Шергін С. О. Дилема азійсько-тихоокеанського регіоналізму // Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2015. Вип. 22 (2). С. 36–49.
- Узун В. В. Економічне співробітництво України та АСЕАН: стан, перспективи розвитку // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2017. № 6 (2). С. 252–256.
- Association of South-East Asian Nations (офіційний сайт). URL: http://www.asean.org
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шергін С. О. Асоціація держав Південно-Східної Азії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асоціація держав Південно-Східної Азії (дата звернення: 28.04.2024).
