Аахенська мирна угода

Аа́хенська ми́рна уго́да — багатозначний термін:

1) Мирна угода, укладена 02.05.1668 між Францією та Іспанією, яка засвідчила завершення Деволюційної війни (1667–1668). Французький король Людовик XIV Сонце, одружений з Марією-Терезією — донькою від першого шлюбу іспанського короля Філіпа IV, після смерті тестя (1667) висунув претензії на більшу частину Іспанських Нідерландів і розпочав воєнні дії проти Іспанії. При цьому покликався на право дітей від першого шлюбу успадковувати володіння (т. зв. деволюційне право). Війна розпочалася успішно для Франції. Її хід переломив ультиматум Англії, Голландії та Швеції. Троїстий союз погрожував війною будь-якій із воюючих сторін, якщо Франція не припинить агресію, а Іспанія не віддасть Людовику XIV Франш-Конте або вже завойовану ним частину Фландрії. Франція та Іспанія пішли на поступки — 02.05.1668 уклали мирну угоду в м. Аахен (Німеччина). Франція повернула іспанській короні Франш-Конте, проте залишала за собою 11 уже зайнятих в Іспанських Нідерландах міст. 1669 був підписаний ще один договір, що закріплював положення Аахенської мирної угоди.

2) Мирний договір, укладений 18.10.1748 між Англією, Нідерландами та Францією, який завершив Війну за австрійську спадщину (1740–1748). До нього долучилася Австрія (28.10.1748), згодом Іспанія та Сардинія (область). Договір підтвердив попередні угоди з цього питання, зокрема Прагматичну санкцію (1713), згідно з якою за Марією-Терезією, донькою Карла VI, визнавалося право на австрійський престол. Франція повернула захоплені у Нідерландах території, погодилася на зруйнування укріплень Дюнкерка, віддала Англії Мадрас (в Індії) і частину земель в Америці. Англія завершила тривалу війну 1739–1748 з Іспанією і продовжила на чотири роки термін дії договору про «асієнто» (право англійських компаній на ввезення рабів до іспанських колоній в Америці). Іспанія та Сардинія отримали території в Італії, серед них австрійські володіння. До Пруссії відійшла Сілезія, що призвело до загострення австро-прусського суперництва і сформувало передумови Семилітньої війни 1756–1763 між провідними європейськими державами.

Література

  1. История дипломатии: В 5 т. Москва, 1959–1979.
  2. Арказанян М. Ц., Ревякин А. В., Уваров П. Ю. История Франции. Москва, 2007.
  3. Кузьмін О. С. Нова історія країн Західної Європи та Північної Америки. Житомир, 2011.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶