Абдул-Азіз
Абду́л-Азі́з (тур. Abdülaziz; 08 або 09.02.1830, м. Константинополь, тепер Стамбул, Туреччина — 04.06.1876, м. Константинополь, Туреччина) — султан Османської імперії (1861–1876), правління якого припадає на другу половину періоду Танзимату.
|
Абдул-Азіз (Abdülaziz) | |
|---|---|
| Народження | 1830 |
| Місце народження | Стамбул, Туреччина |
| Смерть | 1876 |
| Місце смерті | Стамбул, Туреччина |
| Напрями діяльності | політика, влада державна |
Життєпис
Син Махмуда ІІ. 1861 успадкував владу від свого брата Абдул-Меджида І. Абдул-Азіз протягом першого десятиліття правління здійснив військову, законодавчу, фінансову й освітню реформи. У цей же час настав кризовий період у житті Османської імперії: повстання в Чорногорії (1862) і на о. Криті (1866–1969), об’єднання Валаського і Молдавського князівств (васальних Османській імперії) в Об’єднане князівство Валахії і Молдови (1861), повстання у Боснії і Герцеговині (1875), Болгарії (1876).
Абдул-Азіз був першим османським султаном, який здійснив офіційний візит до європейської країни: 1867 відвідав Велику Британію (під час візиту королева Вікторія присвоїла йому Титул лицаря ордена Підв’язки).
В останні роки правління Абдул-Азіза утворилася опозиція йому як султану і керівникам Танзимату — течія Нових османів. На поч. 1870-х Османську імперію охопила криза, наслідком якої став державний переворот 30.05.1876. Абдул-Азіз був усунутий від влади, а султаном став його племінник Мурад V. Абдул-Азіз наклав на себе руки 04.06.1876.
Література
- Bozdağ I. Sultan Abdülhamid’in Hatıra Defteri. İstanbul, 2000.
- Cleveland W. A History of the Modern Middle East. Boulder, Colorado, 2013.
