Абердино-ангуська порода
Аберди́но-ангу́ська поро́да — класична британська м’ясна порода великої рогатої худоби світового значення. Виведена в сер. 19 ст. у Шотландії (графства Абердин та Ангус) методом селекції місцевої комолої (безрогої) худоби за м’ясними якостями.
Завдяки добрій здатності до акліматизації, легкому отеленню, невибагливості до кормів і ніжному, з вираженою мармуровістю, м’ясу, абердино-ангуська порода набула популярності в усьому світі. Масть тварин здебільшого чорна, проте в США та Канаді розводять червоних ангусів. Характерною особливістю породи є шутість (відсутність рогів), яка при схрещуванні з іншими породами передається помісям.
Сучасні тварини мають компактний, добре обмускулений тулуб, короткі ноги. Жива маса дорослих корів — до 500 кг, бугаїв — 700–750 кг, телят у 7–8-місячному віці (період відлучення) — до 200 кг. Худоба скороспіла, добре і швидко відгодовується. На гарних пасовищах телята (до 8 місяців) здатні набирати в середньому 900–1000 г маси за добу.
В Україну корів абердино-ангуської породи почали завозити з 1955. Їх використовували у складному відтворному схрещуванні з місцевою худобою для виведення волинської, поліської та південної м’ясних порід великої рогатої худоби. Наразі поголів’я абердино-ангуської породи становить 30,6 % вітчизняного генофонду порід великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності.
Відео
| Абердино-ангуська порода. Ранчо |
|---|
Література
- Дмитриев Н. Г. Породы скота по странам мира. Ленинград : Колос, 1978. 350 с.
- Племінні ресурси України / Упоряд. Ю. Ф. Мельник, М. І. Агофонов. Київ : Аграрна наука, 1998. 336 с.
- Пабат В. О. та ін. Програма селекції великої рогатої худоби породи абердин-ангус на 2003–2012 роки. Київ : ППНВ, 2005. 344 с.
- Сірацький Й. З. та ін. Історія, селекція та біологічні особливості абердин-ангусів України. Корсунь-Шевченківський : ФОП Гавришенко В. М., 2011. 432 с.
