Абрамовський, Едуард Йозеф

Абрамо́вський, Е́двард Ю́зеф

Абрамо́вський, Е́двард Ю́зеф (пол. Abramowski, Edward Jósef; 17.08.1868, с. Степанівка, тепер Васильківський район Київської обл., Україна — 21.06.1918, м. Варшава, Польща) — філософ, політичний мислитель, психолог, соціолог.

Абрамовський, Едуард Йозеф (Abramowski, Edward Jósef)
Народження	1868
Місце народження	Степанівка
Смерть	1918
Місце смерті	Варшава
Alma mater	Ягеллонський університет
Напрями діяльності	філософія, психологія, соціологія
Традиція/школа	анархізм

Життєпис

Народився у заможній поміщицькій родині. Навчався в Краківському (1885) та Женевському університетах (1886–1889). 1915–1918 — професор психології Варшавського університету. Дослідник проблем політичної філософії, етики, естетики, антропології, теорії пізнання.

Із 1885 до початку 1890-х Абрамовський брав активну участь у польському соціалістичному русі (входив до організації «Пролетаріат», «Закордонний союз польських соціалістів», «Робітниче об’єднання»). Займався пропагандистсько-освітньою діяльністю серед робітників. Як публіцист, із марксистських позицій критикував капіталізм і приватну власність.

У середині 1890-х Абрамовський переїжджає до Швейцарії, де розпочинається новий період його діяльності. Переживає втрату дружини і сестри, тривалий час хворіє. Його духовна криза закінчується зміною поглядів: Абрамовський відмовляється від марксизму, відходить від політичної діяльності та участі в робітничому русі. Перебуваючи на лікуванні в м. Женеві, зосереджується на наукових дослідженнях із психології, соціології та теорії пізнання.

Після повернення 1897 поєднує громадську і наукову діяльність, ініціює створення «гуртків самовдосконалення», які пропагували гасла морального оновлення. У роботах «Етика і революція» («Etyka a rewolucja»; 1899), «Індивідуальні елементи в соціології» («Pierwiastki indywidualne w socjologji»; 1899), «Питання соціалізму» («Zagadnienia socjalizmu»; 1899) обґрунтовує ідею моральної та етичної революції як джерела суспільних трансформацій: внутрішні зміни самої людини мають спричинити революцію суспільну. У філософії Абрамовського людина постає як вільна, творча особистість, яка є найвищою цінністю та джерелом дії. Обстоюючи ідею самореалізації людини, наголошує, що свобода людини — це свобода бути собою.

Абрамовський вважається духовним лідером польського анархізму. Розробив концепцію «бездержавного соціалізму», засновану на трьох головних пунктах — бойкоті держави, самоорганізації та самоосвіті. Критикував державний соціалізм і державу в цілому як примусову організацію, що обмежує свободу людини, пропагував бездержавну організацію суспільства у формі добровільних об’єднань, зокрема в праці «Соціалізм і держава. Причини критики сучасного соціалізму» («Socjalizm a państwo. Przyczynek do krytyki współczesnego socjalizmu»; 1904). Основу нового суспільства вбачав у співпраці, братерстві, солідарності, взаємоповазі та дружніх зв’язках. Закликав боротися за свободу кожної людини та свободу Польщі. Прагнучи до практичної реалізації «бездержавного ідеалу», Абрамовський став засновником польського кооперативного руху, працював у Союзі товариств суспільної взаємодопомоги. Як прихильник ідеї самоорганізації, пропагував економічні асоціації та ініціативи, закликав до створення кооперативів і спілок. Ідеям кооперації присвятив праці: «Значення співробітництва для демократії» («Znaczenie współdzielczości dla demokracji»; 1906), «Ідеї суспільного співробітництва» («Ideje społeczne kooperatyzmu»; 1907), «Принцип республіки кооперативної» («Rzeczpospolita kooperatywna»; 1912).

Упродовж 1907–1918 Абрамовський зосередився на питаннях психології. 1907 — співзасновник і керівник Польського психологічного товариства. 1910 у м. Варшаві створив першу психологічну лабораторію, яка згодом була перетворена на Інститут психології. Брав участь у науковому житті психологічних осередків у м. Женеві, Брюсселі, Лозанні. 1915–1918 очолював кафедру психології Варшавського університету. 1917 читав цикл публічних лекцій із досвідної метафізики («Metafizyka doświadczalna»; 1980). Його дослідження, присвячені проблемам несвідомого, пам’яті та уваги, отримали визнання наукової спільноти.

Філософія Абрамовського мала великий вплив на суспільно-політичне життя Польщі 20 ст. Зокрема, вона вплинула на духовне формування Я. Корчака.

Праці

Zagadnienia socjalizmu. Lwów, 1899.
Socjalizm a państwo. Przyczynek do krytyki współczesnego socjalizmu. Lwów, 1904.
Zmowa powszechna przeciw rządowi. Kraków, 1905.
Badania doświadczalne nad pamięcią. T. l–3. Warszawa, 1910–1912.
Le subconscient normal: Nouvelles recherches expérimentales. Paris, 1914.
Pisma. T. 1–4. Warszawa, 1924–1928.
Filozofia społeczna. Wybуr pism. Warszawa, 1965.
Metafizyka doświadczalna i inne pisma. Warszawa, 1980.
Rzeczpospolita Przyjaciуł. Wybуr pism społecznych i politycznych. Warszawa, 1986.
Braterstwo. Solidarność. Wspуłdziałanie. Łódź, Sopot, Warszawa, 2009.
Wybуr pism estetycznych. Kraków, 2011.

Література

Augustyniak M. Myśl społeczno-filozoficzna Edwarda Abramowskiego. Olsztyn : Wydawnictwo Uniwersytetu Warmiński-Mazurskiego, 2006. 263 s.
Каминский А. А. Эдвард Абрамовский и его «Республика друзей» // Общественная самоорганизация в мировой истории. Омск : Изд-во ОмГПУ, 2006. C. 139–146.
Dziedzic A. Antropologia filozoficzna Edwarda Abramowskiego. Wrocław : Uniw. Wrocławski, 2010. 280 s.

Автор ВУЕ

О. П. Варениця