Абсолютний дух
Абсолютний дух (нім. absolute Geist) — найвища категорія філософської системи Ґ. Геґеля, яка виражає найрозвинутішу форму абсолютної ідеї. Формами абсолютного духу як самосвідомості абсолютної ідеї у філософській системі Ґ. Геґеля є мистецтво, релігія та філософія. Абсолютний дух осягає ідею в мистецтві крізь чуттєво-зовнішнє зображення, а в релігії це відбувається в образно-емоційних переживаннях. У філософії абсолютна ідея цілковито завершує процес свого самопізнання і досягає «абсолютного знання». Тож найрозвинутішою формою абсолютного духу Ґ. Геґель вважав філософію, а сутністю духу — розум, діалектичне мислення. Поняття абсолютного духу розроблено в роботах Ґ. Геґеля «Феноменологія духу» (1807) та «Енциклопедія філософських наук» (1817). Абсолютний дух є одним із ключових понять Ґ. Геґеля в «Лекціях з історії філософії» та «Лекціях з філософії релігії».
Джерела
- Гегель Г. В. Ф. Феноменологія духу / Пер. з нім. П. Таращука. Київ : Основи, 2004. 548 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ковальчук Н. Д. Абсолютний дух // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Абсолютний дух (дата звернення: 28.04.2024).
