Абісальні відклади

Aбіса́льні відклади — глибоководні морські та океанічні відклади, що займають бл. 90 % площі дна Світового океану та бл. 56 % площі Земної кулі. Термін «абісальні відклади» запропонував у 1907 німецький дослідник О. Крюммель. Абісальні відклади акумулюються в абісалі в умовах окисного середовища. Нагромадження абісальних відкладів відбувається повільно: за 100 років у середньому відкладається шар червоної глини завтовшки 0,86 мм. В абісальній області рельєф дна дуже різноманітний — глибоководні жолоби, хребти, гори, окремі острови, що впливає і на характер осадків.

Найчастіше абісальні відклади — це мул із скелетних утворень форамініфер, діатомових водоростей, радіолярій та інших організмів, дрібних частинок зруйнованих кристалічних порід і космічного пилу, а також глибоководна червона глина.

Залежно від складу абісальні відклади поділяються на органогенні глибоководні глини (пухкі або ущільнені осади, утворені найчастіше із скелетів планктонних організмів, наприклад, вапнякові й кременисті мули) та полігенні червоні глибоководні глини.

Рух води в абісальних зонах спричинюють тільки підводні течії. Мутьєві течії спостерігаються лише в крайових зонах, поблизу океанічних хребтів. Тому в першому типі абісальних відкладів грубого і навіть піщано-алевритового матеріалу, принесеного із суші, або взагалі немає, або він наявний у мінімальній кількості. Майже немає і донної фауни. Роль місцевого планктонного матеріалу зростає. Карбонатність відкладів низька, тільки на форамініферових ділянках підвищується до 30 %. Органічного вуглецю також мало — не більше 0,5 %, натомість підвищена концентрація заліза — від 3 до 10 %, марганцю — від 0,2 до 3 %. Підвищений також вміст Co, Ni, Cu, Mo, Pl та ін. Часто в цих глинах — цілі поля залізо-марганцевих конкрецій.

Загалом у Світовому океані зміна нижніх границь поширення вапнякових мулів червоною глиною відбувається на глибинах 4500–4700 м. Другий тип — це кремнисті (радіолярієві) мули, в складі яких — глибоководна глина з підвищеним вмістом черепашок радіолярій та аморфного кремнезему (від 5 до 30 %). Ці відклади поширені в акваторіальній зоні Індійського і Тихого океанів на глибинах 4500–6000 м і більше. На менших глибинах відбувається фаціальне заміщення кремнисто-карбонатними і карбонатними формуваннями. Діатомові мули на 70 % складаються з опалових панцирів діатомових водоростей і поширені здебільшого в помірних широтах Південної півкулі. Аналогічні осади трапляються в деяких глибоководних жолобах екваторіальної зони.

Додатково

Література

  1. Gradziński R., Kostecka A., Radomski A., Unrug R. Zarys sedymentologii. Warszawa : Wyd. Geol., 1986. P. 1–628.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.

Автор ВУЕ



Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вергельська Н. В. Абісальні відклади // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Абісальні відклади (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.11.2017

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶