Аверкамп, Гендрік
А́веркамп, Ге́ндрік (Avercamp, Hendrick; 27.01.1585, м. Амстердам, Нідерланди — 15.05.1634, м. Кампен, провінція Оверейссел, Нідерланди) — художник.
|
Аверкамп, Гендрік (Avercamp, Hendrick) | |
|---|---|
| Народження | 1585 |
| Місце народження | Амстердам, Нідерланди |
| Смерть | 1634 |
| Місце смерті | Кампен, Нідерланди |
| Напрями діяльності | мистецтво образотворче |
Життєпис
Народився глухонімим. Майже відразу після народження Г. Аверкампа родина переїхала до містечка Кампену, де батько Г. Аверкампа отримав посаду аптекаря, і тому Г. Аверкамп увійшов в історію під прізвиськом «Німий з Кампена» («De Stomme van Campen»). До малювання Г. Аверкампа заохотила його мати. З 12 років Г. Аверкампа віддали в учнівство до вчителя малювання. У 18-річному віці Г. Аверкамп вирушив до Амстердама для опанування живопису. Ймовірно, він навчався у портретиста П. Ісаака (Ізаксца). Він також зазнав впливу пейзажистів Г. ван Конінгсло (Конінкслоо), Д. Вінкбонса. За тих часів у Нідерландах формувалася національна школа живопису, однією з рис якої було поєднання пейзажу з побутовим жанром. 1614 Г. Аверкамп повернувся до Кампену, де жив і працював до кінця життя.
Творчість
Основною темою творчості Г. Аверкампа були жанрові сцени міського життя на тлі зимового пейзажу. Таке уподобання мало своє об’єктивне підґрунтя: остання чверть 16 ст., на яку припали дитинство та юність Г. Аверкампа, вважається одним із найхолодніших кліматичних періодів в історії Нідерландів, стосовно нього науковцями вживається назва «малий льодовиковий період». Тож для людей, вражених несподіваною зміною клімату, ця тематика була актуальна й цікава. У Г. Аверкампа доволі одноманітні композиційні прийоми й вирівняна, майже доведена до автоматизму манера письма: він впевнено передає глибину простору; завжди значну частину полотна віддає зображенню похмурого зимового неба, на тлі якого темне голе гілля дерев; вписує у композицію кілька будиночків або інших споруд; сріблясто-сірі фарби снігу й льоду відтіняє залежно від композиційних деталей синюватими, зеленуватими чи охристими тонами; а на цьому тлі розміщує, як правило, людей, зайнятих повсякденними, звичними справами. На перший погляд, всі ці незлічені «Зимові пейзажі», «Катання на ковзанах», «Сцени на льоду» тощо дуже схожі й повторюються. Але вони немов відкривають «вікно» у життя людей, які колись жили, працювали, розважалися, кохали, виховували дітей, вирішували свої побутові та суспільні проблеми. На полотнах Г. Аверкампа життя розгортається у всій різноманітності й нескінченості: люди кудись ідуть у справах чи прогулюються, везуть чи несуть якісь речі, розмовляють, вітаються, сперечаються, катаються на ковзанах, їздять на санях, кавалери допомагають дамам, мисливці повертаються з полювання, стражі спостерігають за порядком, діти пустують, подекуди бачимо тварин та птахів. Пам’ятаючи про досвід І. Босха, Г. Аверкамп іноді додає своїм композиціям деякої хоча б нескладної езотерики, користуючись поширеними ідіомами, метафорами та порівняннями. Так, катання на ковзанах у його час іноді інтерпретувалось як «ковзанка життя», ризикована гонитва за удачею, що Г. Аверкамп обігрував у деяких сценках. В інших поодиноких сюжетах він візуалізував відомі у його середовищі історії чи анекдоти, запрошуючи глядача вгадати їх.
В останні роки життя Г. Аверкамп мав кілька учнів, серед них — його племінник Б. Аверкамп. (близько 1612–1679), який став пейзажистом, деканом гільдії живописців Кампену. Він підхопив тематику й загальне спрямування творчості Г. Аверкампа, але вочевидь поступався йому обдарованістю, писав дещо сухі й ремісничі полотна. Живописні полотна, акварелі й малюнки Г. Аверкампа зберігаються у багатьох музеях світу та приватних колекціях.
Література
- Roelofs P. Hendrick Avercamp: Master of the Ice Scene. Amsterdam, 2009.
