Автомобільний спорт
Автомобі́льний спорт — вид спорту, змагання з якого відбуваються на різних видах автомобілів (гоночних, серійних, спортивних тощо) на перетятій місцевості, шосе і спорудах різного типу.
Зміст
Історія
Початком історії автомобільного спорту вважають 19.12.1893, коли П. Жиффар, видавець паризької газети «Петі журналь», оголосив про проведення перших автомобільних перегонів (до цього, у 1887, пройшов конкурс «колясок, що пересуваються без сторонньої допомоги» лише з одним учасником). Старт було призначено на 22.07.1894. Брали участь «безкінні екіпажі», що подолали дистанцію у 126 км від м. Парижа до м. Руана менш, ніж за 8 год 30 хв. Критерій перемоги виглядав досить розпливчасто: перший приз у 5 тис. франків мав дістатися екіпажу, який продемонструє «найкращу комбінацію безпеки, економії та зручності в управлінні». Заявки на участь спочатку подали 102 претенденти з найрізноманітнішими конструкціями, серед яких були автомобілі, яким давався рух парою, гасом, бензином і електрикою.
Приблизно в ті самі роки подібні змагання відбулись у Німеччині, Італії, США і Великій Британії.
1896 був скасований «Закон про червоний прапор» (прийнятий 1865, згідно з ним вимагалося, щоб у кожному автомобілі було два водія, автомобіль міг рухатися не швидше 4 миль на годину і перед автомобілем обов’язково повинна йти людина з червоним прапорцем). З приводу скасування цих вимог був проведений спонтанний автопробіг з м. Лондона до м. Брайтона.
Спочатку автоперегони були лише екзотичною розвагою. Але з розвитком техніки вони викликають усе більший інтерес, зростає кількість учасників (багатих ентузіастів — любителів нових технологій), глядачів і організаторів змагань. Проводяться кілька видів автоперегонів.
Види автоперегонів
Кільцеві автоперегони
Змагання, що проходять на замкнутій асфальтованій трасі, якою гонщики проїжджають певну кількість кіл.
Більшість сучасних кільцевих перегонів відбуваються на трасах, які мають форму, відмінну від овалу або кола і багато поворотів. В Україні діє стаціонарна кільцева автомобільна траса «Чайка» (Київ), на якій тренувались відомі спортсмени-кільцевики: О. Медведченко, М. Попов, В. Реуцький, О. Салюк та ін.
Ралі
Вид перегонів, де гонщики їдуть з точки А у точку Б, тобто траса не замкнута (при цьому частина траси може бути пройдена не один раз).
На відміну від кільцевих автоперегонів, де траси будуються спеціально, для ралі найчастіше використовуються дороги загального користування. Вони частково перекриваються тільки на час проведення перегонів або взагалі змагання проводяться на перетятій місцевості. Тип покриття відповідно різний: ґрунт, асфальт, сніг (лід), гравій, пісок. У таких перегонах немає суворого огородження траси. На трасах такого типу часто трапляються трампліни і складні повороти, які кожен екіпаж проходить по-своєму (немає ідеальної траєкторії).
Для орієнтації на дуже високій швидкості пілоти користуються допомогою штурманів, які за спеціальними та заздалегідь підготовленими картами стежать за дорогою і повідомляють пілотам про майбутні повороти і перешкоди.
Тривалий час до ралі не залучали великої кількості глядачів. Вони майже ніколи не спостерігали реальної боротьби. З розвитком телебачення ралі набули значної популярності у телеаудиторії. Див. також Авторалі.
Трофі
Змагання на позашляховиках (іноді вантажівках, спеціальних мотоциклах, рідше на легкових автомобілях) по перетятій місцевості.
До цього виду перегонів належать, наприклад, трофі-рейди. Для трофі організаторами вибираються маршрути з максимально поганими умовами їзди (болота, річки, непрохідні ліси, засніжені території або будь-який інший тип бездоріжжя). Тому, незважаючи на те, що змагання проводяться на час, гонщики проходять трасу в достатньо повільному режимі. В основному всі змагання відбуваються, як і в інших дисциплінах, на кількох спецділянках, автомобілі випускаються по одному, переможцем стає той, хто швидше пройде дистанцію.
Спецділянки бувають лінійними і навігаційними (змагання проводяться у вигляді орієнтування). На навігаційних ділянках часто старт буває загальним для всіх учасників.
Нерідко до складу екіпажів входить більше двох осіб.
Для подолання складних перешкод використовуються спеціальні засоби і техніка: лопати, саморобні помости, лебідки, троси та ін. Змагання виграє той, хто успішно подолає перешкоди. Оскільки складність і небезпека досить велика (можлива загибель учасників), поширена взаємовиручка, навіть серед конкурентів.
Автокрос
Перегони на ґрунтовій кільцевій трасі.
Автокрос влаштовують на звичайних автомобілях і на баггі (одномісних автомобілях із зовнішніми колесами і рамною конструкцією, зроблених спеціально для таких перегонів).
Автослалом
(«Фігурне водіння», «швидкісне маневрування») — перегони на час по розміченій стійками (конусами, покришками) території зі складною трасою (круті повороти, змійки, розвороти на 180° заднім і переднім ходом тощо).
Водієві необхідно добре відчувати габарити свого автомобіля, вміти маневрувати заднім ходом, точно дозувати тягу на ведучих колесах, вибирати найкращу траєкторію руху, володіти прийомами стабілізації та швидкісних розворотів. На трасі перебуває лише один автомобіль, що виключає можливість контакту між учасниками. Завдяки низьким швидкостям і відсутності твердих перешкод автослалом в основному проводиться на серійних автомобілях (без каркасів безпеки), гонщик пристебнутий звичайним триточковим ременем, іноді обов’язкова наявність шолома.
Література
- Сабинин А. А., Гивартовский Л. А. Автомобильные шоссейные гонки. Москва, 1956.
- Сингурінді Е. Г. Автомобільний спорт. Ч. 1, 2. Москва, 1982.
- Профессиональный спорт. Киев, 2000; Mullin B. Sportmarketing. Champaign, 2007.
- Globalization and sport. Malden, 2008.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Матвєєв С. Ф. Автомобільний спорт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Автомобільний спорт (дата звернення: 28.04.2024).
